МГЗ – 45! Завод мовчить, але серця заводчан говорять
Пам’ять про МГЗ жива серед тих, хто воює, допомагає, хто виїхав чи залишився у Миколаєві
“Він стоїть і мовчить. І ця тиша – наш біль. Але ж він є. І він – велика частина нашого життя. Життя кожного з нас, життя міста, яке “співало нам дефірамби”, коли податки йшли потоком, а добрі справи під брендом МГЗ ставали буденною справою. Так було. А як буде? На жаль, відповіді не дасть нам ніхто. Та її і не чекаємо”, – з такими словами 28 липня 2025 року опублікувала свій допис до 45-річчя Миколаївського глиноземного заводу (МГЗ) його працівниця Олена Міняйлова, яка присвятила підприємству понад 36 років свого життя.
Вона зізналася, що вперше за всі ці роки сама чекала привітання від інших:
“В перший раз за 36 років праці на МГЗ це чекала Я. Бо кожного року 28 липня до вітання колективу і подяки заводчанам за їх труд я особисто була причетна. А в останні роки поздоровлення колеги отримували з моєї електронної адреси. Але не сьогодні, на жаль…”
У своєму зверненні Олена відзначила, що пам’ять про МГЗ жива серед тих, хто воює, допомагає, хто виїхав чи залишився у Миколаєві:
“Впевнена, що чекала я, чекали ті, хто воює і хто допомагає, хто ще працює і хто ні, хто в Миколаєві і хто в інших містах, хто в Україні і хто за її межами. Ті, хто пам’ятає і хто відчуває. Ті, хто попри все і сьогодні все ще каже: “Я – з МГЗ! І це – мій рідний завод!”
Своє привітання заводчанам Олена залишила на час, коли Україна святкуватиме Перемогу. А сьогодні вона висловила головне – вдячність і повагу:
“Подяка кожному з вас, хто не опускає рук, хто бореться і працює, хто живе, попри все, хто кожен день пише свою літеру в історію нашої нації, сильної і непереможної. Тримаймося! Разом ми – сила! Слава Україні!”
“Цю стелу, на повороті до заводу, ми оновлювали до кожного дня народження МГЗ.
22-го вже не змогли. Але вона чекає свого часу. Впевнена!”, – Олена Міняйлова
Історія МГЗ: вплив на суспільство
28 липня 1979 року на Миколаївському глиноземному заводі було отримано перший глинозем. Це стало результатом масштабного будівництва, яке почалося у 1971 році. Завод проектувався як один з найпотужніших у Європі – він мав забезпечити алюмінієву промисловість СРСР сировиною.
Строительство НГЗ: взгляд сквозь призму времени. АРХИВНЫЕ ФОТО
На початку 90-х завод залишався промисловим гігантом, навіть попри кризу в державі. Завод не лише забезпечував тисячі робочих місць, але й активно фінансував соціальні програми.
МГЗ ремонтував дороги, школи, дитячі садки, допомагав лікарням, підтримував спортивні клуби, організовував масштабні культурні заходи у Миколаєві. Підприємство стало справжнім донором для регіону, а його податки дозволяли місту “дихати на повні груди”. У ті роки МГЗ був не лише роботою, а й гордістю для всіх, хто тут працював.
Гордість ветеранів заводу
Колишні працівники часто згадують 80-ті роки ХХ сторіччя як час неймовірного підйому та єдності колективу. “Ми відчували себе частиною великої справи – знали, що працюємо для країни, для міста, для майбутнього,” – згадує один із ветеранів підприємства.
В 2000 году Николаевский глиноземный завод был включен в технологическую цепочку компании «РУСАЛ».
«А любовь — она была»… Приватизация НГЗ глазами его сотрудников (ВИДЕО)
Зупинка через війну
Все змінилося з початком повномасштабної війни. 24 лютого 2022 року російське вторгнення зупинило роботу заводу. Блокада портів, через які експортувався глинозем, руйнування логістичних шляхів та загроза для персоналу змусили підприємство зупинитися. З того часу гігант мовчить, але пам’ять про його силу та досягнення живе серед заводчан.
Нагадаємо, раніше ми писали:
- 2022 год, война: НГЗ и СЦ “Металлург” приостановили контракты со своими работниками: выплат больше не будет
- Від процвітання до занепаду: МГЗ під ударом війни та націоналізацією
- МГЗ “завис у повітрі”? Відомства посилаються один на одного
- МГЗ нарешті перейшов у власність Фонду держмайна
- Завод у блокаді, але приватизація неминуча: майбутнє МГЗ
- На национализированном МГЗ сменили директора-россиянина
- Алюміній з націоналізованого МГЗ пішов з молотка: ціна стартує з 8,8 млн грн
- “Давно пора було!”, – мешканці Корабельного ЗА демонтаж знаків російських заводів зі стели МГЗ
- Масштабні крадіжки з націоналізованого МГЗ: метал вивозять вантажівками
- Екологічна ситуація на МГЗ складна, працівники МГЗ вручну підтримують шламосховища
- МГЗ: африканська сировина, європейський ринок та мрії про алюміній від Кіма
толку от него ноль .Профилакторий развалили .Мед санчасть развалили.Ьиьлиотеки развалили .Соц сферу развалили .Платили копейки и только природу засирали .Пусть стоит ....Толку ноль .За 300 долларов зарплаты убивать природу.
Это предприятие входит в цепочку производства алюминия в России, а раньше в СССР. Украина ничего с ним сделать не сможет, она не сможет его применить в своих технологических циклах, даже при самых оптимистичных прогнозах. Поэтому писать фантазии на тему как будет, когда вот...это просто лгать.
Проте яке чудове шламове поле нам дісталося! На віки!
Якщо серьозно, то ці всі заміщення персоналії трудовим колективом віддають совком, оціми всіми трудовими дінастіями токарів, чи ще з якоїсь псевдопатриотичної агітки часів комсомольських будівництв. Наразі це буде праця на когось, за якісь компенсації, заради великої вигоди обмеженої кількості людей, батрачити, по простому. Як тоді застосовувати цей весь пафос про велику кількість людей які єднаються тим що роблять спільну корисну справу? Для Дерипаски з його дівчкинками 15 рочків?
Зрозуміти біль цих людей я можу, жив серед них усе своє життя, але не поділяю. Часи змінилися. Назавжди. Ставайте людьми, а не заводчанами. Так, це боляче, але необхідно.