Люди за ґратами "до оформлення документів": заява Одеського ТЦК шокувала соцмережі

Після резонансного відео із соціальних мереж, на якому показані решітки на вікнах і дверях приміщення обласного центру мобілізації, Одеський обласний ТЦК та СП опублікував пояснення. Але ця заява не зняла головного питання — навпаки, зробила його ще гострішим.

У ТЦК спробували відмежуватися від приміщення, заявивши, що це не один з одеських територіальних центрів комплектування і соціальної підтримки, а Обласний об’єднаний центр мобілізації в Одеській області, створений за розпорядженням ОВА. Тобто акцент зробили не на тому, чи мають люди право вільно залишити це місце, а на тому, як саме називається структура.

Але для громадян, яких заводять у приміщення з решітками на дверях і вікнах, така різниця виглядає формальною. Людині не стає легше від того, що її утримують не в “ТЦК”, а в “обласному центрі мобілізації”. Якщо вона не може вийти самостійно — це вже не питання таблички на дверях, а питання свободи.

У своїй заяві Одеський обласний ТЦК та СП фактично описав режим перебування громадян у центрі як очікування завершення документального оформлення.

“Зазвичай тут одночасно перебуває невелика кількість людей, і вони знаходяться в центрі нетривалий час — суто до завершення оформлення необхідних документів.”

Саме ця фраза і є ключовою. Бо скандал виник не через “умови перебування”, не через побут і не через те, хто саме зняв відео. Скандал виник через сам факт можливого утримання людей у приміщенні з решітками.

ТЦК намагається пояснювати умови, але не спростовує головного: люди там перебувають до моменту, коли хтось завершить “оформлення документів”. А якщо людина не може вільно піти раніше — це вже виглядає не як мобілізаційна процедура, а як фактичне обмеження свободи.

І це не вигадана проблема. Про утримання чоловіків у подібних умовах люди скаржаться давно: родичі пишуть про кілька днів без нормального зв’язку, про неможливість побачити близьких, про вилучення телефонів, про перебування в закритих приміщеннях до ВЛК або відправлення у військові частини. Тепер же у заяві Одеського ТЦК прозвучало фактичне визнання самої логіки такого перебування — “до завершення оформлення”.

Окремо у ТЦК повідомили, що керівництво розпочало службову перевірку для з’ясування обставин, дотримання внутрішнього розпорядку та реального стану побутових умов у центрі. Але й тут знову акцент зроблений на “побутових умовах”. Наче головна проблема — матраци, стіни чи порядок у приміщенні, а не решітки і можливість людини вийти.

За ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Арешт або тримання під вартою можливі лише за вмотивованим рішенням суду і в порядку, встановленому законом. Військовий облік, проходження ВЛК чи оформлення документів не можуть автоматично перетворювати громадянина на людину без права вийти з приміщення.

Постанова Кабміну №560 від 16 травня 2024 року визначає порядок проведення призову під час мобілізації, взаємодію органів влади, поліції та ТЦК, процедури оповіщення, уточнення даних і направлення на ВЛК. Але порядок мобілізації — це не індульгенція на утримання людей за ґратами без чіткого правового статусу.

Якщо громадянин офіційно затриманий — мають бути документи, підстави, строки, права, адвокат і процесуальний контроль. Якщо ж він “просто чекає оформлення”, але при цьому не може вийти з приміщення з решітками, це вже може мати ознаки незаконного позбавлення волі. Відповідальність за такі дії передбачена ст. 146 Кримінального кодексу України.

Не менш показовою є спроба ТЦК змістити увагу на автора відео. У заяві наголосили, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкий злочин, а за результатами медичного огляду був визнаний непридатним до бойових частин і не підлягає призову. Але навіть якщо все це правда, це не спростовує головного: приміщення з решітками існує, відео стало публічним, а сама установа визнала перебування людей у центрі до завершення оформлення документів.

Тобто суспільству фактично кажуть: не дивіться на решітки, дивіться на біографію автора. Але права людини не залежать від біографії автора відео. І законність утримання громадян не можна пояснювати тим, хто саме зняв кадри.

Україна воює за свободу проти російської агресії. Саме тому всередині країни не можна мовчки приймати практики, які виглядають як закриті приміщення для людей без суду, без чіткої процедури і без вільного виходу. Мобілізація потрібна державі, фронту і виживанню країни. Але законна мобілізація не може триматися на страху, решітках і правовій сірій зоні.

Ця історія вже не про одне відео з Одеси. Це про довіру до всієї системи мобілізації. Бо коли “оформлення документів” починає звучати як виправдання утримання людей у закритому приміщенні, суспільство має право називати речі своїми іменами.