Продати МГЗ хочуть успішно, але спершу треба переконати інвестора не боятися війни

У Міністерстві економіки заявили, що під час підготовки до приватизації Миколаївського глиноземного заводу одним із ключових питань залишається страхування воєнних ризиків.  Держава продовжує підготовку підприємства до приватизації, а виставлення МГЗ на аукціон планується у 2026 році. Водночас для мешканців Миколаєва, Корабельного району, села Лимани та прилеглих територій головне питання залишається не лише в тому, хто купить завод, а й хто після продажу відповідатиме за шламосховища, пиління червоного шламу та екологічну безпеку.

Про це під час брифінгу 26 травня 2026 року повідомила заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Дарія Марчак. За даними видання, аукціон з продажу МГЗ планують оголосити лише тоді, коли буде зрозуміло, що існує реальний потенційний покупець.

Питання про Миколаївський глиноземний завод поставили саме в контексті шламосховищ. Журналісти на брифінгу нагадали, що в області давно існує проблема з шламовими полями МГЗ, а також звернув увагу на інформацію про підготовку заводу до продажу. Його цікавило, чи будуть для нового власника передбачені запобіжники, аби після приватизації шламові поля не стали “нічиєю” проблемою.

Представниця влади у відповідь заявила, що питання екології та екологічної безпеки має бути одним із ключових для будь-якого великого підприємства, зокрема для таких об’єктів, як Миколаївський глиноземний завод або Одеський припортовий завод.

“Конкретні деталі зобов’язань для інвесторів будуть визначатися в умовах приватизації, які має визначити, ухвалити Кабінет Міністрів. Розроблятися ці умови приватизації будуть Фондом державного майна. Але екологічні зобов’язання, все, що стосується людей, екології, це частина цієї рамки інвестиційних зобов’язань потенційного покупця. Тому давайте подивимося, у нас ще немає розроблених умов приватизації, але за будь-яких умов питання екології є одним з наріжних, і ніхто не буде ставити під загрозу нічого, що стосується екологічної безпеки”,- заявила Марчак.

Однак із цієї відповіді випливає важливий момент: конкретних умов приватизації МГЗ щодо екологічних зобов’язань поки що не оприлюднено. Тобто наразі мешканці можуть чути лише загальні запевнення, що екологія буде врахована, але ще не бачать документа, де було б чітко прописано, хто, як, за які кошти і в які строки відповідатиме за шламові поля.

За даними, які раніше наводилися у матеріалах Korabelov.info, проблема шламосховищ для Миколаївського глиноземного заводу не нова. На території об’єктів накопичено близько 49,4 млн тонн червоного шламу, а Бузький лиман розташований приблизно за 300 метрів від одного з проблемних об’єктів. Упродовж 2023–2025 років фіксували 16 випадків пиління шламосховища №2, а 26 квітня 2026 року через сильний вітер було зафіксовано неконтрольоване пиління вже зі шламосховища №1.

Саме після буревію 26 квітня 2026 року мешканці прилеглих населених пунктів знову побачили, як червоний пил зі шламового поля підіймається в повітря. Тоді, за повідомленням Korabelov.info, села в Миколаївському районі, зокрема Лимани, а також дачні кооперативи накрило густою червоною пеленою.

Паралельно держава продовжує рухати питання приватизації заводу. МГЗ називають одним із найбільших активів санкційного майна. У 2025 році тривала активна підготовка підприємства до приватизації, а в січні 2026 року була ухвалена спеціальна санкційна постанова, яка визначила правила продажу таких активів.

Представниця влади пояснила, що підготовка такого великого об’єкта до продажу є складним процесом. За її словами, потрібно пропрацювати технічні та юридичні питання, підготувати прозору документацію, зняти або мінімізувати ризики для інвестора, а також вирішити питання страхування воєнних ризиків.

“Миколаївський глиноземний завод – це великий об’єкт, який може генерувати дуже велику додану вартість для регіону, так само як він робив до початку повномасштабного вторгнення. Але для цього потрібно пропрацювати і технічні питання, і юридичні питання, які впливатимуть на інвестиційну привабливість. Якщо об’єкт не буде достатньо добре пропрацьований, підготовлений, прозора документація, зрозумілі відповіді на всі проблемні питання, чітка юридична модель з відсутністю ризиків, то в такому випадку, навіть якщо виставляти об’єкт на аукціон, на нього ніхто не прийде” – наголосила Дарія. 

За словами посадовиці, відсутність новин про оголошення конкурсу не означає, що підготовка не ведеться. Навпаки, за її твердженням, Фонд державного майна України працює над цим разом із керівництвом підприємства. Оголошення про аукціон мають готувати лише тоді, коли будуть завершені юридична, технічна робота та аудити.

 Для держави, як зазначила представниця влади, важливо, щоб продаж був успішним, адже невдалий аукціон може стати поганим сигналом для ринку.

“Щойно ми будемо розуміти, що вся робота зроблена, юридична, технічна, аудити, так що потенційний інвестор буде готовий приходити на аукціон, буде готуватися оголошення про проведення аукціону. В планах по МГЗ, звичайно, виставлення цього об’єкту на аукціон планується на 2026 рік. А для нас дуже важливо, щоби, коли буде відбуватися аукціон з продажу, щоби він був успішний, тому що ми розуміємо, що неуспішні аукціони – це також такий сигнал для ринку, який ми би не хотіли давати.” – було озвучено на брифінгу.

Раніше Korabelov.info повідомляв, що Миколаївський глиноземний завод планують виставити на приватизацію у четвертому кварталі 2026 року, а орієнтовна стартова ціна підприємства може становити 86 млн доларів.

Також у лютому 2026 року повідомлялося, що МГЗ включили до переліку державних активів, які планують продавати першочергово. Йшлося про актив, конфіскований у російського олігарха Олега Дерипаски.

Ще одне питання — хто саме може стати покупцем. На зустрічі пролунало запитання, чи йдеться про профільного інвестора, чи можливе перепрофілювання заводу. У відповідь прозвучало, що МГЗ розглядають саме як цінний профільний актив для міжнародних інвесторів у сфері алюмінієвої промисловості.

“МГЗ з точки зору бізнесу – це дуже цінний актив. І є багато компаній, в тому числі і міжнародних інвесторів, для яких цей актив може дати велику додану вартість і таку цінність в ланцюжку доданої вартості. Питання, яким чином ось цей потенційний інтерес перетворити на реальний інтерес, який конвертується в прихід на аукціон і ставку. Ось це задача. Але на наше переконання МГЗ в його профільній діяльності є дуже цікавою для міжнародних інвесторів”, – прозвучало у відповідь.

На початку травня 2026 року Korabelov.info вже повідомляв, що Миколаївський глиноземний завод зацікавив компанію з Нью-Йоркської фондової біржі. Тоді йшлося про підготовку до приватизації 100% підприємства, а серед потенційно релевантних міжнародних компаній у сфері алюмінію згадувалися, зокрема, Reliance Inc, Luxfer Holdings PLC та Alcoa Corporation.

Втім для мешканців Миколаєва та прилеглих населених пунктів питання інвестора — лише частина історії. Не менш важливо, чи буде в умовах приватизації жорстко прописано відповідальність за шламосховища, їх зрошення, моніторинг, недопущення пиління, фінансування екологічних заходів і контроль із боку держави.

Бо завод можна продати, власника можна змінити, але червоний шлам біля Миколаєва нікуди не зникне. І саме тому майбутня приватизація МГЗ має оцінюватися не лише за стартовою ціною чи інтересом інвесторів, а й за тим, чи не залишаться мешканці сам на сам із наслідками багаторічної роботи промислового гіганта.

Нагадаємо, раніше ми писали:

• Майже 50 млн тонн шламу і 16 випадків пиління: екологічна проблема МГЗ дійшла до Уряду
• Червоний шлам від МГЗ знову “атакував” з повітря ближні села
• Епізод загострив проблему: еколог попередила про небезпеку пилу зі шламосховищ МГЗ
• МГЗ готують до продажу: завод у Миколаєві оцінили у 86 млн доларів
• Миколаївський глиноземний завод зацікавив компанію з Нью-Йоркської фондової біржі