ІсторіяСуспільствоТема дня

Підпільник, чемпіон і в'язень НКВС: як система зламала долю богатиря з Жовтневого

Підіймав 229 кілограмів зубами, рятував людей від нацистів, а отримав 6 років таборів: історія Івана Круца

Цей матеріал також доступний:

На старих світлинах він постає кремезним чоловіком у борцівському трико, якого колись знали далеко за межами Миколаєва. Іван Семенович Круц був борцем, важкоатлетом, цирковим артистом, тренером і одним із найвідоміших силачів свого часу. У тодішньому місті Жовтневому, яке нині входить до складу Корабельного району Миколаєва, його виступи збирали повні зали.

Однак життя спортсмена складалося не лише з перемог, оплесків і неймовірних силових номерів. Під час нацистської окупації він допомагав підпіллю та рятував людей від переслідувань і вивезення на примусові роботи. Після повернення радянської влади богатиря заарештували, конфіскували його майно та відправили до таборів.

Де народився Іван Круц: у біографії є розбіжності

У краєзнавчих матеріалах про дитинство Івана Семеновича Круца зустрічаються різні відомості. В одному з описів його життя зазначалося, що він народився у Курську, а через кілька років родина переїхала на південь України.

Водночас у власній автобіографії та під час допитів у межах кримінальної справи Іван Семенович Круц називав місцем свого народження Миколаїв. Згідно з цими документами, він народився у 1906 році в родині моряка торговельного флоту.

Родина Круців, рятуючись від голоду, переїхала до села Роздол Голованівського повіту Єлисаветградської губернії – на територію сучасної Кіровоградської області. Там минули дитячі роки майбутнього спортсмена.

Працював вантажником у порту та виходив на борцівський килим

У 1920 році юнак почав відвідувати спортивну секцію при трудовій школі. Після завершення навчання у 1922 році він працював вантажником у порту та одночасно виступав на сцені й у цирку як борець.

Із 1926 року спорт і циркові виступи стали його основною справою. Іван Семенович Круц гастролював містами та селами, виходив на килим проти відомих атлетів і демонстрував силові номери.

У молодості він деякий час виступав разом із гімнастом Василем Дзюбою. За переказами, під час одного з виступів в Одесі гімнаст зірвався зі спортивного снаряда та загинув. Існувала версія, що обладнання могли навмисно пошкодити, однак документального підтвердження цьому припущенню немає. Після трагедії Іван Семенович Круц почав виступати самостійно.

На афішах його представляли як українського богатиря, атлета, борця та ексчемпіона Радянського Союзу. Охочих побачити його виступи завжди вистачало.

“Млин” із 6 хлопців та майже 229 кілограмів у зубах

Мешканцям Жовтневого Іван Семенович Круц запам’ятався передусім як атлет, який демонстрував неймовірну фізичну силу. Щороку в місцевому клубі він влаштовував показові виступи, що ставали справжньою подією для всього міста.

Під час одного з номерів на сцену запрошували 6 хлопців. Їх зв’язували між собою рушниками, після чого богатир підіймав усю групу на плечі та обертав, виконуючи так званий “млин”.

Ще складнішим був номер із 7 “двійниками” – спареними чавунними болванками. Їх зв’язували ланцюгом, а загальна вага конструкції становила 14 пудів, або приблизно 229 кілограмів. Атлет підіймав цей вантаж зубами та розгойдував його з боку в бік.

Також Іван Семенович Круц забивав долонею в дерев’яну підлогу цвях завдовжки 150 міліметрів. Руку він обмотував звичайною носовою хусткою, а цвях заганяв до самої головки. За спогадами старожилів, після цього спортсмен міг витягнути його зубами.

До програми входили й інші силові трюки. Богатир пальцями скручував цвяхи у спіраль, зав’язував сталеві прути у “краватки”, ламав руками підкови та підкидав над собою металеву кулю вагою 45 кілограмів.

Під час ще одного номера він зчіплював пальці рук, а з обох боків до його рук запрягали коней. Тварини не могли розірвати хват спортсмена. Подібний номер вимагав надзвичайної сили, тому його виконували лише одиниці серед тогочасних атлетів.

Через богатиря проїжджала вантажівка з людьми

У програмі Івана Семеновича Круца були й особливо небезпечні видовища. Атлет лягав на землю, на його груди клали товсті дошки, після чого ними проїжджав автомобіль.

Один із таких виступів відбувся у саду Петровського в Миколаєві 20 серпня 1942 року. Захід був присвячений 20-річчю спортивної та артистичної діяльності силача. Через нього проїхала вантажна машина з людьми, після чого спортсмен підвівся, застрибнув на автомобіль і подякував глядачам.

Циркова трупа під час нацистської окупації

Під час Другої світової війни Іван Семенович Круц залишився на окупованій території. Він організував колектив артистів, боксерів і борців, разом із якими виступав у Миколаєві, Братському, Вознесенську, Херсоні та Одесі.

У складі трупи зазвичай було від 6 до 7 артистів. Іноді до них приєднувався оркестр із 5-6 музикантів. У Вознесенську та Херсоні колектив виступав у циркових приміщеннях, розрахованих приблизно на 250-300 глядачів.

Спортсмен показував номери із забиванням цвяхів, ламанням підков, підняттям людей та важких предметів. На виступах були присутні як місцеві жителі, так і німецькі та румунські військові. Саме ці виступи після завершення окупації стали одним із приводів для звинувачень на адресу атлета.

Розповсюджував листівки та рятував людей

Архівні матеріали свідчать, що гастролі давали Івану Семеновичу Круцу можливість пересуватися окупованою територією. Восени 1942 року в Братському він познайомився з учасником підпілля Дмитром Харченком.

Після цього богатир отримував підпільні листівки та розповсюджував їх у селах і під час поїздок. У будинку спортсмена на вулиці 2-й Слобідській, 43 у Миколаєві був облаштований таємний схрон.

За матеріалами справи, Іван Семенович Круц допомагав людям уникати полону, переслідувань і примусового вивезення до Німеччини. Він прийняв до своєї трупи втікача з полону Юсуфа Євлампієва, переховував Фана Пижа з єврейської родини, допоміг Валентині Простяковій, а для Сергія Ворошилова змінив у документах рік народження.

Члени його колективу отримали паспорти, завдяки чому їх не відправили на примусові роботи до Німеччини. У матеріалах про підпілля участь Івана Семеновича Круца підтверджували численні свідки.

Замість подяки – арешт, конфіскація та табори

Після звільнення Миколаєва силові виступи перед німецькими та румунськими військовими використали проти спортсмена. Те, що могло бути прикриттям для підпільної діяльності та способом урятувати членів трупи, радянське слідство розцінило як співпрацю з окупаційною владою.

Санкцію на арешт спортсмена обласний прокурор надав 23 грудня 1944 року. Івана Семеновича Круца заарештували 29 січня 1945 року.

Вироком військового трибуналу військ НКВС у Миколаївській області від 4 червня 1945 року богатиря засудили до 6 років ув’язнення у виправних таборах. Додатково його на 3 роки обмежили у правах та конфіскували майно.

Під час перегляду справи у 1965 році Дмитро Харченко повторно підтвердив співпрацю спортсмена з підпіллям. Він надав список із 37 прізвищами, адреси конспіративних квартир і відомості про керівників підпільних груп.

Однак за життя Іван Семенович Круц так і не дочекався повного виправдання. Його реабілітували посмертно у 1991 році.

Повернення до Жовтневого

У таборі Іван Семенович Круц познайомився з майбутньою дружиною Оксаною, яка також відбувала покарання. У подружжя народився син Юрій.

Після звільнення родина жила на Кіровоградщині. Там силач знову виступав, працював тренером і був капітаном команди на обласних, республіканських та всесоюзних змаганнях серед сільських спортсменів.

Згодом сім’я переїхала до Жовтневого. Тут Іван Семенович Круц збудував новий будинок, продовжував гастролювати населеними пунктами Миколаївщини та навчав молодь боротьбі й важкій атлетиці.

Борцівський клуб, у якому спортсмен займався з юнаками, розташовувався на тодішній вулиці Млинній. Навіть після пережитих репресій він залишався людиною, яка була безмежно закохана у спорт і прагнула передати свої знання наступному поколінню.

Могила богатиря збереглася у Корабельному районі

В останні роки життя спортсмен мав серйозні проблеми з ногами, однак продовжував працювати завідувачем клубу. Іван Семенович Круц помер у 1968 році та був похований на кладовищі у Жовтневому.

На надгробку спортсмена залишився напис, який нагадує, ким його вважали сучасники та рідні.

“Іван Семенович Круц (1906-1968) – український богатир, атлет, ексчемпіон СРСР із класичної боротьби”.

У 2015-2017 роках миколаївські краєзнавці та громадські діячі закликали увічнити ім’я богатиря в топоніміці Корабельного району та встановити меморіальну дошку. Адже доля Івана Семеновича Круца – це не лише історія неймовірної фізичної сили, а й приклад людини, яку радянська репресивна система покарала, попри її допомогу антинацистському підпіллю.

Докладно про життєвий шлях спортсмена, його силові номери та роки, проведені у Жовтневому, редакція раніше розповідала у матеріалі “Богатир Іван Круц – унікальної сили атлет із Корабельного району, якого незаслужено забули”.

У документах кримінальної справи зазначено, що Іван Семенович Круц народився у 1906 році в Миколаєві. Він був заарештований 29 січня 1945 року, а вироком військового трибуналу від 4 червня 1945 року отримав 6 років таборів, обмеження у правах на 3 роки та конфіскацію майна. Матеріали цієї справи редакція публікувала у статті “Сповідь з-за ґрат. Матеріали кримінальної справи нашого знаменитого земляка, знайденої в архіві СБУ”.

Архівні документи про виступи Івана Семеновича Круца під час нацистської окупації, його зв’язки з підпіллям, допомогу переслідуваним людям та подальше радянське переслідування були оприлюднені в окремому матеріалі “Із архіву СБУ. Доля видатного важкоатлета, нашого земляка Івана Круца, у документах”.

Про необхідність зберігати пам’ять про богатиря говорили й під час краєзнавчих заходів у Корабельному районі. Зокрема, школярам розповідали про відомих земляків, серед яких був і Іван Семенович Круц. Про це можна прочитати у публікації “Учням школи №1 розповіли про видатних земляків”.

Раніше ми писали:

Читайте новини першими

Связанные статьи

3 комментариев

  1. В НКВД кто работал? Свои же! А соседи и родственники друг на дружку доносы писали🤣

  2. Если я не ошибаюсь он есть в фильме ГУМ 1954 года с 14 минуты в примерной

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button