СПОВІДЬ З-ЗА ҐРАТ. Матеріали кримінальної справи нашого знаменитого земляка, знайденої в архіві СБУ

Нагадаємо, ми писали про борця і атлета, чепіона СРСР з важкої атлетики, нашого земляка Івана Круца:

Богатир Іван Круц — незаслуженно забутий 
унікальної сили атлет із Корабельного району

За ініціативою Вітовського Українського Товариства, ім’я Івана Круца внесено у список пропонованих імен до наіменування вулиць Корабельного району, котрий був поданий у комісію з переіменування при Миколаївському місьвиконкомі.

До того ж, надходить визначна дата — 7 січня виповнюється 110 років з дня народження Івана Семеновича. Про це повідомляє Віктор Мних (Голова Вітовського Українського Товариства).

«До цієї дати наш давній колега, з яким ми тісно співпрацюмо вже багато років, відомий дослідник архівних матеріалів, голова обласної гормадської організації «Меморіал», лауреат премії ім. М. Аркаса Юрій Зайцев знайшов в архіві СБУ кримінальну справу Івана Круца. Пропонуємо вашій увазі та увазі читачів сторінки цієї справи , котрі дають уявлення через які випробовування довелося пройти нашому відомому у свій час земляку і залишитися людиною з великої літери», — йдеться у повідомленні.

СПОВІДЬ З-ЗА ҐРАТ
(з слідчої справи Круца Івана Семеновича)

З другої книги «Реабілітовані історією» — Миколаївська область, 2006 рік, науково-документоване видання, с.663:

«Круц Іван Семенович, 1906 р. народження, м. Миколаїв, із службовців, освіта початкова. Проживав у місті Миколаєві. Безробітний. Заарештований 29.01.1945 року. Вироком Військового трибуналу військ НКВС Миколаївської області від 04.06.1945 року засуджений до 6 років ув’язнення у виправних таборах з обмеженням в правах на 3 роки та з конфіскацією майна. Подальша доля невідома. Реабілітований у 1991 році».

Іван Семенович був із службовців (насправді його батько був моряком, і яка початкова освіта, якщо Іван Круц закінчив трудову школу другого ступеню), безробітний (і це під час війни!), за щось заарештований, за щось засуджений на 6 років. То може то й ще таке щастя, що на 6 років, а не до вищої міри – було й таке… Ну а доля – яка вже в зека доля, та й ще невідома…

Але є люди, яким та доля Івана Семеновича Круца добре відома. Вони навіть віднайшли його могилу і запропонували назвати вулицю його ім’ям, саме ту вулицю, на котрій жив Іван Круц у тодішньому Богоявленську (а з 1934 р. Жовтневому). Знали їхнього земляка Івана Семеновича Круца по всій Україні і СРСР як відомого силача і чемпіона з класичної боротьби, вихователя нового спортивного покоління. Саме тому Вітовське Українське Товариство у Корабельному районі досліджує всі матеріали, які пов’язані з життям і діяльністю видатного земляка.

Про себе Іван Семенович показує на допитах:

«Народився у Миколаєві у 1906 р. Батько був моряк торгового флоту. У 1920 р. Почав відвідувати спортивну секцію у трудовій школі. У 1922 р. закінчив трудову школу і почав виступати на сцені і в цирку в якості борця, одночасно працював вантажником у порту. З 1926 року і до окупації працював як артист-борець – їздив з виступами містами та селами. На килимі змагався з відомими атлетами – Загоруйком, Криловим, Чемяком, Несуйком та ін. У перші дні окупації був заарештований фельдкомендатурою за наклепом – начебто при відході червоних я набрав 60 мішків борошна. Та німці швидко розібралися і на другий день мене звільнили. За наказом пішов і зареєструвався у драмтеатрі як артист. 

Рукописна сторінка з кримінальної справи

Нами керував у міській Управі Клименко (до війни – керівник заводської хорової капели). Він добився для нас дозволу їздити по селах з цирковими номерами. У вересні 1941 р. в Управі отримав дозвіл на оренду приміщення для атракціону, витратив 5 тисяч рублів на обладнання, але німці забрали його під казіно.

Працювали у приватному балагані, навесні 1942 р. я відкрив свій на Військовому ринку, (Район вул Степової) який невдовзі закрив, бо було замало публіки. Директор драмтеатру запропонував організувати в нього групу борців і ми до нього перейшли. 

З вересня 1942 р. я їздив із своєю групою. 20 cерпня 1942 року на честь 20-річчя моєї спортивної і артистичної діяльності був мій виступ у саду Петровського. Я ліг і через мене проїхала вантажна машина з людьми. Опісля народ кинувся до мене, а я заскочив на машину і подякував всім глядачам. Я пообіцяв показати номер по розтягуванню рук кіньми.

Загалом в мене було 6-7 артистів, іноді ще й оркестр з 5-6 людей. Я виступав з силовими номерами: танго з дамою в зубах, забивання кулаком цвяхів у дошку і витягування їх зубами, ламання руками кінських підков, боротьба з биком та ін. На виступах були також німці і румуни. Моя дочка Тамара грала на акордеоні попурі з українських пісень.

У жовтні 1942 р. були гастролі у Братському і я познайомився з Харченком – головою сільуправи (бургомістром). Він сказав, що є таємним керівником партизанського загону і пов’язаний з одеським підпіллям. Від нього в подальшому я отримував листівки і розповсюджував скрізь по селах і в дорозі. Я прийняв до себе втікача з полону Юсуфа (з ним виступав ще до війни), Пижа Фана – з єврейської родини, Простякову Валентину прийняв у сім’ю, спас від Німеччини. 

Сторінка з кримінальної справи зі свідченнями
про зв’язки І. Круца з підпіллям

Ворошилову Сергію змінив рік народження, навчив виступам Нездоліна Семена. Всі мої артисти отримали паспорти і жоден з них не був угнаний до Німеччини. У січні 1944 р. майже всі переїхали зі мною у Одесу для виступів у штаті театру. На третій день після звільнення Одеси ми вже виступали на сцені». 

Заява написана власноруч І. Круцом у 1962 році
на перегляд його справи і реабілітацію

У ті часи під розстріл і у табори йшли і радянські, і ОУНівські підпільники. Засудили і Харченка, який останні місяці окупації був у одеському підпіллі. Тож за Круца не було кому заступитися.

У 1965 році, коли справа переглядалася, Харченко знову підтвердив свідчення про співпрацю Круца з радянським підпіллям, надав список з 37 прізвищ, адреси конспіративних квартир, керівників одеського підпілля. Але відлига скінчилася і довіри не було, тобто не було реабілітації. У Круца так і залишилася стаття 58-10, тобто антирадянська агітація. 

Йому споминали кілька випадків на виступах, коли він підкидав угору двопудовий снаряд, потім приймав його на груди і скидав на поміст з вигуком «Капут!», а хтось з залу питав: «Кому?» — і він казав: «Більшовикам!». А — треба було казати: «Слава КПРС!», коли у залі повно німців? І наче немає такого поняття, як конспірація. Між тим, при слідстві було серйозно порушена процедура – не було рішення про відкриття карної справи – а слідство проводилося і був вирок.

Круц достойно пройшов всі важкі допити, нікого не обмовив. Так само пройшов і більшовицькі табори. До реабілітації не дожив. 

Постанова обласної прокуратури про відсутність складу злочину в діях І. Круца

Юрій Зайцев (голова миколаївського історико-просвітницького
товариства «Меморіал», лауреат премії ім. М. Аркаса)