СуспільствоТема дня

Світла пам'ять Герою! Олег Хлівний з Корабельного району віддав за нас життя

Людина, яка побачила янгола...

Цей материал також доступний

Хлівний Олег (позивний Вівторок) з Корабельного району міста Миколаєва, не роздумуючи, став на захист своєї родини та всієї Батьківщини з перших днів, коли ворог напав на Україну. Мужній воїн загинув у 2022 році, обороняючи рідну землю. Йому назавжди залишилося 50 років. Але він прожив їх з великою честю, так само і пішов на небеса…

Олег Леонідович народився в Миколаєві 18.06.1971 року. Працював спочатку на заводі “Океан”, потім на ринку будматеріалів “РАДФОРМ”.

У 2014 році призвався в АТО, де зустрів вірних друзів, які, захищаючи один одного, боронили нас та Схід України. Служив у Національній Гвардії України (військова частина 3017). Воював з побратимами в гарячих точках: Дебальцеве, Попасна, Врубівка…

“Кожен дзвінок тата був, як ковток життя. Були дні, коли неможливо було зв’язатися, і наша сім’я в ті митті старіла на декілька років. Найщасливіший день життя був, коли ми всією сім’єю (разом з іншими сім’ями побратимів) зустрічали їх на вокзалі. Сміх та радість людей вселяли в наших втомившихся хлопців життя. Тато був нагородженний медаллю за оборону Дебальцеве та ветеран війни”, – розповідає донька Олега Хлівного – Ольга.

Віталій Козка, Олександр Загинайченко, Олег Хлівний
Зустріч воїнів з Дебальцево у 2015 р.
Віталій Козка, Олександр Загинайченко, Олег Хлівний

З болем у серці, але і з негасимою любов’ю, повагою та гордістю за свого батька, Ольга згадує:

“Завжди лякала його фраза: “Коли війна прийде в наш дім, мені треба буде піти, я повинен”. Я зі сміхом відповідала, що подаватиму патрони. Але навіть не могла уявити, що ці татові слова колись стануть жорстокою правдою.

24 лютого 2022, ніч, коли наш світ, надії та плани розбились. З ранку, читаючи новини, тато спокійним голосом сказав матері: “Збирай рюкзак, мені треба йти”. В військоматі на нього вже чекали два друга, з якими пройшов АТО…

Служив в 36 бригаді ім. М. Білинського, пізніше пішов на посилення в 53 бригаду ім. В. Мономаха. Півтора місяці болю, страху, безсилля. Він обіцяв повернутися, але, на жаль, 7 квітня 2022 року під Вугледаром серце тата назавжди перестало битися”.

Близько 5-ї ранку в районі села Микільське ворог здійснив спробу танкового наступу на позиції українських оборонців. Через 4 години невдалих спроб окупанти почали відступати, прикриваючись танками. Снаряди влучили в позицію, де перебували троє друзів: Олег Хлівний, Олександр Загинайченко та Віталій Козка.

“Три друга, які пройшли АТО, втрьох пішли на війну, втрьох їх і привезли. Це нестерпний біль і втрата для нашої родини. Хлівного Олега, Загинайченка Олександра та Козку Віталія було нагороджено орденом за мужність III ст. Посмертно… Так і поховано їх разом на Балабанівському кладовищі.

В тата залишись дружина, двоє донечок, двоє синів та троє онуків. Він назавжди залишиться в наших серцях як найкращий чоловік, турботливий тато та найщиріший дідусь”, – каже донька Героя.

Нехай світла пам’ять про мужнього захисника України живе у віках. Бо Герої не вмирають!

Читайте новини першими

Связанные статьи

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button