Від баштану до Кабміну: як Михайло Федоров продавав гроші з ігор, вирощував цибулю і "хакнув" держслужбу

“Українська правда” 21 вересня 2026 року опублікувала великий матеріал про Михайла Федорова, у якому колишній міністр оборони розповів про своє дитинство, перші заробітки, прихід у команду Володимира Зеленського, боротьбу з тяжкою хворобою, роботу у владі та плани після відставки. Значна частина матеріалу присвячена саме особистості Федорова і тому, як сформувався його звичний підхід – шукати нестандартне рішення та намагатися “хакнути систему”.

Федоров виріс у Василівці Запорізької області. Сам він описує середовище свого дитинства як жорстке, з пострадянською та вуличною культурою. Водночас хлопець серйозно займався шахами, їздив на турніри, а після них повертався у двір, де, за його словами, цілком звичними були бійки. Шахи згодом стали для Федорова не просто дитячим захопленням, а однією з головних життєвих метафор. Він пригадує тренера, який міг перевернути дошку, коли учень починав перемагати, змушуючи його продовжувати партію вже з програшної позиції.

“Все як у житті: дошка рано чи пізно перевернеться”, – пояснює Федоров свій висновок із тих тренувань.

При цьому самого себе він не вважає фігурою на шахівниці. У розмові з УП Федоров характеризує себе радше як людину, яка намагається будувати й змінювати самі системи.

Підприємницький характер проявився у нього ще в школі. У восьмому класі Федоров працював на баштані, щоб заробити на поїздку з другом до Ялти. Іншим джерелом доходу стали комп’ютерні ігри – він заробляв там віртуальні гроші, а потім продавав їх одноліткам уже за реальні гривні.

Перший власний комп’ютер для нього став важливою подією. Частину грошей дала бабуся, решту батьки, які працювали на державній службі, взяли у кредит. Саме тоді, за словами Федорова, він уже добре розумів, що не хоче повторювати кар’єрний шлях батьків. Він згадує, як побачив значно заможнішого хрещеного і вирішив, що хоче бути підприємцем, заробляти гроші та вибратися з Василівки.

Студентом Федоров теж постійно експериментував із бізнесом. Він вирощував ялтинську цибулю, займався дитячими атракціонами, прокатом машинок, рекламою в ліфтах. Пізніше зрозумів, що хоче працювати у більш технологічній сфері, і створив SMMStudio, яка займалася діджитал-маркетингом, сайтами, продажами, інтернет-магазинами та онлайн-просуванням. Водночас свої студентські роки Федоров не романтизує. Друзі, за його словами, називали його “розпіздяй-ботанік”: він міг гуляти до ранку, але потім ішов на навчання і отримував високі оцінки.

Приблизно у 19 років сталася подія, після якої він вирішив різко змінити життя. Федоров розповів, що разом із друзями потрапив у серйозну бійку, після якої приїхала поліція.

“Або зараз зміню своє життя, або помру, як багато хто з моїх друзів”, – так він описує тодішнє рішення.

Після цього, за його словами, у житті залишився переважно “ботанік”: Федоров став активніше займатися навчанням, громадськими проєктами, підприємництвом і самоосвітою.

Зустріч, яка змінила життя

До великої політики Федорова привела не партія і не державна служба, а реклама. У липні 2018 року 27-річний діджитал-маркетолог приїхав до київського офісу “Кварталу 95”. Він хотів запропонувати концепцію просування спортивного блогу “Ze kubiki”, в якому Володимир Зеленський показував свої тренування. Ідеї Федорова сподобалися одному з керівників студії Сергію Трофімову, який одразу вирішив показати їх Зеленському. Так вони вперше зустрілися.

За словами Федорова, Зеленський був задоволений презентацією, але вже під час першої розмови несподівано перевів тему від спортивного блогу до майбутнього держави. Він запитав маркетолога, чи можна зробити країну, де державні послуги доступні онлайн за кілька кліків.

“Ми все зможемо. Але треба розібратися”, – відповів Федоров.

Те, що тоді могло здаватися випадковою бізнес-розмовою, зрештою стало початком майже восьми років їхньої спільної роботи.

Коли Зеленський вирішив балотуватися у президенти, Федоров очолив діджитал-напрям його кампанії. Команда робила ставку на Telegram, Instagram, YouTube та мобілізацію прихильників через інтернет. УП зазначає, що саме Федоров переконував штаб значно активніше використовувати діджитал-маркетинг у політичній кампанії.

Після перемоги Зеленського Федоров спочатку хотів залишитися президентським радником і паралельно займатися бізнесом. Проте опинився у першій десятці списку “Слуги народу”, а вже 29 серпня 2019 року став віцепрем’єром – міністром цифрової трансформації. Саме в цей період його ім’я стало насамперед асоціюватися з “Дією”, електронними документами та концепцією “держави у смартфоні”.

“Я дізнався, що помираю”

Одним із найбільш особистих зізнань Федорова стала історія про події 2020 року, про які він, за власними словами, раніше публічно не розповідав. Тоді вже під час роботи міністром у нього виявили тяжку хворобу.

“В мене виявили хворобу з шансами на виживання 17%. В одній із клінік мені сказали: “Все, успіхів вам. Можете поїхати додому попрощатися””, – розповів Федоров.

За його словами, ситуацію змінила поява нових таргетованих ліків, які незадовго до цього почали застосовувати в Європі. Він перейшов до іншої клініки та продовжив лікування. Навіть боротьбу з хворобою Федоров спробував “оцифрувати”: створив для себе дашборд, який показував, скільки днів залишилося до закінчення терапії та який відсоток шляху вже пройдено. Лікування припало і на початок пандемії COVID-19. Федоров розповідає, що мав перебувати в ізоляції, оскільки навіть звичайна інфекція могла бути небезпечною. Попри це він продовжував працювати. За його словами, о шостій ранку він їхав на лікування, а після процедур – до Кабміну.

Терапію Федоров завершив у жовтні 2020 року. Лікарі, за його словами, пояснювали, що мають пройти п’ять років, перш ніж можна буде впевнено говорити про одужання. В інтерв’ю 2026 року він заявив, що цей термін уже минув і зараз він здоровий.

Від “Дії” до дронів

Після повномасштабного вторгнення росії сфера інтересів Федорова почала швидко змінюватися. До цивільної цифровізації додалася війна технологій. Улітку 2022 року він долучився до розвитку “Армії дронів”, а згодом почав регулярно їздити на фронт і зустрічатися безпосередньо з військовими. Співрозмовники УП стверджують, що на певному етапі до 80% його часу було пов’язано з фронтовими питаннями. Сам Федоров дедалі більше говорив про необхідність асиметричної відповіді росії – масового використання дешевших технологій, роботизації та безпілотних систем.

Згодом він очолив Міністерство оборони, де спробував перенести знайомий йому управлінський підхід на значно складнішу військову систему. Саме там, як випливає з матеріалу УП, почали особливо яскраво проявлятися сильні та слабкі сторони його стилю.

Федоров прагнув швидко ламати старі механізми, централізувати прийняття рішень та переводити закупівлі на інші принципи. Представники оборонної галузі водночас критикували Міноборони за закритість процесів та затримки з формуванням умов для тендерів. Керівник Української ради зброярів Ігор Федірко назвав створену модель “black box” і заявив, що профільні асоціації фактично втратили нормальний контакт із міністерством.

Сам Федоров пояснював свої дії бажанням ламати неефективні закупівельні схеми та змінювати пріоритети. Зокрема, він говорив про суперечки з Генштабом щодо того, які саме боєприпаси й техніку варто купувати. Це його версія причин конфліктів, тоді як співрозмовники оборонної галузі у матеріалі УП наводять інші оцінки ефективності його підходу.

Конфлікти у владі

Федоров пов’язує початок тривалого конфлікту з тодішнім керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком із кадровими суперечками навколо Держспецзв’язку. УП із посиланням на своїх співрозмовників пише, що додатковим подразником був прямий доступ Федорова до Зеленського. Це є описом джерел видання та позицією самого Федорова, а не встановленим фактом про мотиви інших учасників. Ще одним переломним моментом стали події довкола НАБУ та САП у 2025 році. Федоров стверджує, що виступав проти обмеження незалежності антикорупційних органів та особисто переконував Зеленського у необхідності швидко змінити рішення після суспільних протестів.

“Я думаю, що це була моя роль – більше в порятунку президента”, – сказав він УП.

Відставка і протести

Улітку 2026 року Федоров ще залишався у вузькому колі президента та, за даними УП, брав участь у закритих дискусіях про можливі вибори. Однак уже в липні під час перезавантаження уряду його кандидатуру повторно не внесли на посаду міністра оборони.

Після цього у Києві та інших містах відбулися акції, учасники яких, серед іншого, вимагали повернути Федорова до уряду та критикували непрозорість кадрових рішень. Сам Федоров до протестувальників особисто не виходив. Коли його запитали чому, він відповів жартом:

“Переживав, що якби я вийшов і ми відчули, що все по-справжньому, нам в цьому коханні ніхто інший не потрібен був би”.

При цьому Федоров заперечує спроби створити навколо себе культ і стверджує, що люди протестували не особисто за нього, а через ширше невдоволення ситуацією у країні.

Що далі

Після відставки Федоров почав будувати вже новий етап життя. На початку вересня він їздив до США, де шукав партнерів та інвестиції для майбутнього венчурного фонду. Серед напрямків, які його цікавлять, – роботизація та сенсоризація фронту, дрони-перехоплювачі та дешеві ракети для протиповітряної оборони й ударних завдань. Водночас він не приховує, що бачить для себе два принципово різні сценарії: поїхати за кордон, заробляти гроші та допомагати Україні звідти або залишатися в країні, розвивати технологічні проєкти й залишатися учасником суспільних процесів. За словами самого Федорова, він обирає другий варіант.

Його бачення майбутнього війни залишається максимально технологічним. Федоров вважає, що Україні потрібен аналог нового “Мангеттенського проєкту”, але вже у сфері роботизованої та автономної зброї.

“AI і дешеві дрони стануть новою ядерною зброєю стримування. В Україні відбувається остання війна людей – далі воюватимуть роботи”, – заявив він.

А власне життя після різких поворотів останніх років Федоров знову описує тим самим принципом, який запам’ятав ще від шахового тренера:

“Дошка рано чи пізно перевернеться”.

Саме ця фраза, як показує великий матеріал УП, добре поєднує різні етапи його біографії – хлопця з Василівки, підприємця, творця цифрових проєктів, пацієнта з 17% шансів на виживання, міністра та людини, яка після виходу з уряду знову намагається почати нову партію.

Раніше ми писали:

• Федоров не спілкувався із Зеленським після заяви про вибори та закликав відповісти щодо корупції
• Михайло Федоров закликав розробити механізм для проведення виборів в Україні під час війни
• “Може коштувати посади і звання”: військова заявила про переслідування за підтримку протестів
• Брехня, хаос і “людина з дубінкою”: Федоров звинуватив Сирського у розколі України
• 22 перемоги та три недоробки: Федоров відзвітував і пішов із Міноборони