Тетяна Куємжи, дружина загиблого військовослужбовця Олександра Куємжи з Корабельного району міста Миколаєва, 24 квітня 2026 року оприлюднила новий допис про стан розслідування смерті чоловіка. Вона заявляє, що за півтора місяці після трагедії родина досі не отримала головного – чесного розслідування та зрозумілих відповідей.
Раніше ми вже писали про цю історію: військового вбили на території частини: справу можуть “поховати” разом із тілом – родина б’є на сполох. За словами родини, Олександр Куємжи загинув 2 березня 2026 року після затримання представниками Військової служби правопорядку в Дніпрі. Дружина повідомляла, що перед смертю він скаржився на умови у військовій частині А5216, рідко виходив на зв’язок, а потім написав, що додому не приїде, бо його затримали представники ВСП. Після цього зв’язок із ним обірвався. Раніше також зазначалося, що родина вимагала повторної судово-медичної експертизи, бо не довіряла первинному висновку та вказувала на суперечності в офіційних поясненнях:
Тепер Тетяна Куємжи повідомляє, що справа вже перебуває у ДБР, але сама передача матеріалів, за її словами, не стала гарантією якісного розслідування. Жінка стверджує, що під час передачі справи з Національної поліції телефон загиблого “залишили на збереженні” у поліції, а одяг, який був на ньому у момент смерті і міг бути речовим доказом, знищили.
“Справа в ДБР. Але чи це перемога? Поки що сумніваюся. При передачі справи з Нацполіції телефон Саші дивним чином “залишили на збереженні” в поліції, а його одяг, який був на ньому в момент вбивства – прямий речовий доказ – просто знищили. Як можна розслідувати справу, коли докази йдуть у смітник?” – пише Тетяна Куємжи.
Окремо дружина загиблого обурена тим, що її досі не долучили до справи як потерпілу. За її словами, ще 1 квітня вона подала заяву до військової прокуратури східного регіону, однак станом на 24 квітня фактичного результату немає. Прокурор, як стверджує жінка, передав заяву до ДБР, пояснивши це тим, що “не бачив справи”, а слідчий у телефонній розмові нібито заявив, що однієї потерпілої – матері загиблого – достатньо.
“”Однієї потерпілої достатньо”. Ще 1 квітня я подала заяву до військової прокуратури східного регіону, щоб мене долучили до справи. Результат? Станом на сьогодні, 24 квітня, ситуація наступна: прокурор передав мою заяву в ДБР, мотивуючи це тим, що він “не бачив справи”. Слідчий же у телефонній розмові заявив, що “однієї потерпілої (мами) достатньо”. Цікава логіка: чим менше людей вимагають правосуддя, тим спокійніше слідству?” – заявила Тетяна Куємжи, вважаючи таку позицію небезпечною.
Ще один епізод, який викликає питання у родини, – військові документи Олександра Куємжи. За словами дружини, Нацполіція та ДБР нібито не знали, де вони перебувають. Водночас сама Тетяна Куємжи, перебуваючи за 2000 кілометрів, змогла за кілька дзвінків з’ясувати, що документи весь цей час були у ВСП – тобто там, де, за словами родини, і сталася трагедія. Дружина загиблого наголошує: слідство півтора місяці не могло встановити те, що вона знайшла дистанційно.
“Дистанційне “розслідування”. Нацполіція та ДБР розводили руками: не знаємо, де військові документи Саші. Знаходячись за 2000 кілометрів, за кілька дзвінків я з’ясувала: документи весь цей час були у ВСП. Тобто там, де Сашу вбили. Слідство “не могло” знайти документи на місці події півтора місяці, а я знайшла їх з іншої країни.”
Окремо Тетяна Куємжи повернулася до суперечливої інформації, яку родина отримувала в перші дні після смерті Олександра. Раніше вона розповідала, що їй повідомляли про нібито кому чоловіка, хоча згодом з’ясувалося, що він уже був мертвий. У новому дописі жінка пов’язує цю плутанину з іншим випадком у Дніпрі, коли того ж дня, за її словами, після побиття співробітниками ТЦК інший чоловік справді перебував у комі в лікарні Мечникова і помер 8 березня.
Тетяна Куємжи стверджує, що тепер краще розуміє, чому родині спочатку говорили про “кому”.
“Правда про “кому”. Тепер я знаю, чому нам брехали, що Саша в комі. Саме того дня в Дніпрі співробітники ТЦК побили чоловіка. Він дійсно був у комі в лікарні Мечникова до 8 березня, поки не помер. Тобто, за один день вони вбили вже двох. І це тільки інформація яка є публічно”, – стверджує Тетяна Куемжи, краще розуміючи, чому родині спочатку говорили про “кому”.
За словами дружини загиблого, сукупність обставин – знищений одяг, “забутий” телефон, нерозшукані документи та відмова долучити її до справи – виглядає для родини не просто як хаос або недбалість. Вона вважає, що такі дії мають отримати правову оцінку.
“Знищений одяг, “забутий” телефон, ігнорування документів – це не просто недбалість. Це конкретні дії, які мають свою назву в законі. Я виходжу в публічний простір, бо в цій ситуації розголос – це єдина гарантія моєї безпеки та того, що справу не “поховають” слідом за речовими доказами”, – пояснила Тетяна Куемжи.
Історія смерті Олександра Куємжи лягає у тривожний ряд випадків, коли родини військових або мобілізованих не довіряють первинним поясненням щодо причин смерті та вимагають незалежних експертиз. Нещодавно повідомлялося і про смерть миколаївця Івана “Терена” Терентьєва після мобілізації: його родина також наполягає на повторній незалежній експертизі, заявляючи про тілесні ушкодження і суперечності в документах.
Ця історія потребує не тиші, а максимальної процесуальної прозорості. Якщо у справі справді були знищені речові докази, не передано телефон загиблого, не встановлено місцезнаходження документів і обмежено доступ родини до процесу, то питання вже не лише в причині смерті Олександра Куємжи, а й у тому, чи здатна система розслідувати смерть військового без кругової поруки.
Нагадаємо, раніше ми писали:
Відкриті реєстри кажуть ця жінка вже колишня дружина. Мабуть того і не долучають до справи потерпілою. А хлопця шкода...... ще б жити і жити.