"Ми все відбудуємо. Головне - що тут немає росії": життя повертається в села Галицинівської ОТГ

Галицинівська ОТГ (до складу якої входять села Галицинове, Лимани, Лупарево, Прибузьке, Степова долина, Українка) – одна з найбільш постраждалих від війни громад на Миколаївщині. На околицях тутешніх населених пунктів йшли важкі бої, російські війська гатили по ним з усіх видів зброї. Більшість місцевих жителів змушені були покинути свої домівки, села стояли порожніми… Та зараз людей тут все більше, вони відновлюють свої оселі, пошкоджені ворожими снарядами, розміновують і обробляють поля, намагаються повернутися, наскільки це можливо, до нормального життя.

За словами голови ОТГ Івана Назара, до громади з евакуації вже повернулися дві третини мешканців: якщо до війни тут проживало 9100 осіб, то тепер налічується 6300. В селах триває активне відновлення, якому сприяють і Миколаївська обласна військова адміністрація, і численні благодійні фонди, і звичайні люди – небайдужі до чужої біди волонтери. “Ми все відбудуємо. Головне – що тут немає рашки”, – кажуть місцеві жителі.

Нагадаємо, ми писали:
Жителі Галицинівської громади отримають грошову допомогу від Данської ради

Наразі мешканці села Лимани відбудовують свої пошкоджені ворожими обстрілами домівки (а таких тут багато). Допомагають їм у цьому і міжнародні організації, і місцева влада.

“Нам прилетіло 28 жовтня 2022 року. Я була одна вдома (діти поїхали по справах), капусту секла. І тут (десь біля 11:00) почалися обстріли, саме в наш бік летіло. Дзвоню синові: “Що робити?”. Він каже: “Мам, біжи до своєї кімнати, сідай за кріслом”… Ну, постріляли – мимо (через нашу кришу далі полетіло). Я вийшла – знов секу. Тут знову летить. Відчуваю, що десь недалеко впало. Я знов біжу до своєї кімнати та чую скрегіт скла, черепиці, каменю. Дуже неприємні звуки, моторошно. Через якийсь час затихло. Виходжу на кухню, а там – обсипана стеля (пробило її). У кімнаті – дірка в дверях, вікна побиті: і там скло, і тут скло… Вибігла на вулицю – побачила, як стіни побиті снарядами. Сусідам теж дісталося. Вони теж на вулиці вже були, і кажуть: “Ти подивися, що в тебе позаду вдома”. Туди потрапило, відбило цеглу, труби полетіли, в даху діра (я відразу не звернула увагу на все, оскільки була на емоціях). Моторошно було”, – згадує один з найстрашніших днів 65-річна мешканка села, колишня вчителька Федора Федорівна.

“Ми весь час з початку війни тут були. На трохи виїжджали в невісткою і онуками до родичів за кордон. А потім я там сиджу і думаю: треба ж їхати додому, посадити хоч якусь картоплю, хоч щось. У травні 2022 року ми повернулися. Думаю: якщо буде голод (начиталися ж, як у Другу світову було), то хоч картопля своя буде, хоч щось своє…

Ви знаєте, коли згадуєш… Ми вже розрізняли, чим стріляють, на якій відстані… Під час обстрілів зазвичай ми у підвал ховалися (він окремо від будинку стоїть). Але ми вже навчилися: якщо касетні снаряди летять, то виходити нікуди не можна. І якби я побігла під час жовтневого обстрілу до підвалу, то невідомо, що було б. У нас і дерева на подвір’ї постраждали, і город постраждав. Ми досі ще знаходимо щось пошкоджене”, – розповіла жінка кореспондентам Коrabelov.info восени 2023 року.

“В минулому році так було: викупаєшся, і одразу знову вдягаєшся. І весь час думаєш: хоч би встигнути, щот тебе роздягнутим обстріл не застав… А як тиша траплялася – ми бігом на город, щось робити… Постійний страх… Я ночами спати не можу, вже ніякі заспокійливі не допомагають. Але, слава Богу, життя продовжується, і є надія, що наші воїни нас захистять. Сподіваємось на Бога і на ЗСУ.

До нас у будинок до жовтня не влучало, а по селу… В квітні 2022 року до сусідів у двір “касетка” залітала – то до нас уламки потрапили. А влітку, як артилерія гатила по селу, то великі уламки залітали і до нас на подвір’я, на дах гаража падало… Син часто гасив пожежі. Багато людей тоді виїхали, а в будинки прилітало… І люди, що залишилися, швидко організовувалися, рятували житло односельців. Я взагалі вважаю, що ті люди, які залишилися тут, ці близько 200 осіб, вони захистили село. І військовим нашим вони допомагали: і ліс рубали, і їжу готували, підносили, що було треба…

Було тяжко: місяцями світла дуже часто не було цілодобово, і газопровід страждав, зв’язок часто зникав. Коли зв’язок був – наша староста Наталія Федорівна Панашій оперативно про все сповіщала. Взагалі, можна подякувати нашій місцевій владі. Усе організовували швидко, викликали пожежників, за потреби – швидку допомогу. Газопостачання відновлювали швидко. Електрику часто своїми силами з односельцями лагодили.

Нам багато допомагали гуманітаркою: і масло, і цукор, і крупи, й консерви… Нас ніхто не забував. І волонтери, і керівництво Галицинівської ОТГ”, – згадує жінка.

Раніше ми писали:
“Всіма правдами і неправдами” ми доставляємо в постраждалі наші села все необхідне, –
голова Галицинівської ОТГ

Син пенсіонерки Олександр розповів нашим кореспондентам про міжнародну організацію ZOA, що допомогає у справі відбудови житла і його, та й іншим родинам в селі, за що люди дуже вдячні:

– Це Нідерландська благодійна організація. Сільрада повідомила ще влітку, що є така, і збирала списки, кому потрібна допомога. В них є критерії свої відбору (допомогу отримали найбільш вразливі категорії населення серед постраждалих від обстрілів – малозабезпечені, багатодітні, пенсіонери). Восени вони приходили, оцінили збитки, взяли реквізити для нарахування коштів.

Ми вже на ті гроші, що прийшли на картку, закупили будівельні матеріали, замовили вікна. Там треба звітувати. Взагалі вони виділяли людям, в залежності від обсягу збитків, мінімум 300 євро, максимум – 160 тисяч грн”.

“Деякі люди через “Є-відновлення” отримали допомогу (там максиально – по 200 тисяч грн можна отримати)”, – розповідає чоловік.

Пенсіонерка з Лиман Ганна згадує про минулорічний жовтневий обстріл, під час якого постраждав і її з чоловіком будинок:

– Дуже було страшно… Я була на городі, сапала. Перший прильот як був (десь далеченько), то я втікла у двір. Добре, що встигли в підвал сховатися. Кришу побило, вікна побило, всю хату, ззаду всю стіну побило…

 – Як ми тільки успіли туди, в яму? Я тільки двері закрив – чую: гагах!.., – додає її чоловік Володимир, згадуючи той страшний день і наслідки ворожих обстрілів:

Для відбудови будинку сільрада видала родині шифер, пенсіонерам також допомогла міжнародна організація ZOA (за виділені від них кошти замовили собі нові вікна).

Постраждав від обстрілів і будинок їхньої сусідки – Ганни Варфоломіївни, яка розповідає:

– Ми з чоловіком тоді встигли сховатися під навіс, за дрова… Це нас врятувало… Звісно, дуже страшно було… Й досі будь-яких звичайних звуків лякаєшся – здається одразу, що це постріли…

Вибиті стекла у вікнах ми вже поміняли своїми силами, задули діри в стінах, шифер латками заклеїли, де побачили. Від “Є-відновлення” до нас приходили, зафіксували розміри інших пошкоджень, чекаємо на відгук.

Давали нам допомогу від Польщі по 6000 гривень на людину, через сільраду документи збирали (ми фарбу купили, дрова…)

Родина Інни – дочки Ганни Варфоломіївни, будинок яких теж було розкурочено обстрілами, отримала від сільради 20 листів шифера (кажуть, то була чиясь гуманітарна допомога, яку рівномірно розподіляли між селянами), але цього для повного відновлення житла було замло, тож вони також подали документи на “Є-відновлення”.

– Ми з дочкою і внуком виїзжали з села – тож отримували кошти як ВПО. Коли повернулися (як тільки звільнили Херсон, ми одразу додому) – стало важче. Ми ж іще не пенсіонери, а роботи тут не було. Чоловікові допомогу від Польщі видали, а я для неї по віку не підійшла (мені 50, а давали тим, кому від 60-ти років). А мені видали французьку допомогу (теж біля 6000 гривень). Але проблем дуже багато. Добре, що і мама допомогає, і дочка по можливості. Добре, що огород є… Зараз зима буде – треба топити. Дякуємо, що сільрада виділила хоч два куби сосни ще в тому році… А взагалі у нас, якби не дружна родина… Допомагаємо всі один одному, – каже Інна.

Читайте також:
У селі Лимани відремонтують пошкоджений обстрілами дитсадок

Пошкодження від ворожих обстрілів житла мешканців Галицинівської ОТГ

Село Лупареве Галицинівської ОТГ не було окуповано, ЗСУ не підпустили російські війська до населеного пункту. Утім, з березня до початку жовтня в 2022 році тут постійно тривали обстріли (лінія фронту пролягала за два кілометри до села). Більша частина домівок села досі мають заколочені ОСБ-плитами вікна.

“Тут досі чутно «виходи» арти, порожні окопи стоять на своїх місцях і вже заросли польовими рослинами, але їх не приберуть до кінця війни – село Лупареве розташоване близько до лінії фронту. До табличок “Обережно, міни” вже звикли. Малюк, який водив нас селом, завжди дуже обережно зупинявся й не підпускав навіть на метр до огорожі”, – розповідає команда проєкту Behind Blue Eyes, яка завітала й до села Лупареве:

Але місцеві мешканці, незважаючи на часткову небезпеку, що залишається й досі, продовжують повертатися до своїх домівок. А влада намагається зробити тут життя людей більш зручним.

Нагадаємо, ми писали:
Депутати перевірили ремонт дороги до села Лупареве

За словами старости сіл Прибузьке та Степова Долина, 10% будівель у Прибузькому зруйновані вщент і їх неможливо відновити, ще понад 80% – пошкоджені.

“Біля нашого села ворожі війська з’явилися ближче до середини березня минулого року. Їхні колони рухалися зрошувальними каналами… Ми організували цілодобове чергування, повідомляли нашим військовим про пересування техніки росіян, по якій потім працювала наша артилерія. Вони змушені були відійти, але почали бомбити села. Один із найсильніших обстрілів був 13 березня 2022 року. Тоді розбили газорозподільний пункт та електропідстанцію, що забезпечувала електрикою три села. Ще було холодно, а ми залишилися без газу та світла. Почалися пожежі, гасили їх, як могли. Люди сиділи в підвалах. Бомби і снаряди вибухали постійно, земля гуділа… Наступного дня почалася евакуація. Хтось виїздив своїм транспортом, у кого не було – організовували через сільську раду”, – зазначає Сергій Алдабаєв.

У якийсь момент у Прибузькому проживало лише 24 особи. Їх не кинули напризволяще: привозили воду, хліб, інші продукти.

Раніше ми повідомляли:
Село Прибузьке Миколаївської області більш ніж наполовину було знищено окупантами (відео)

Понад пів року лінія фронту проходила за кілька кілометрів від села. Та у листопаді минулого року ЗСУ відкинули ворога за Дніпро. Після цього у Прибузьке почали повертатися люди. Сьогодні тут мешкає 820 осіб (до повномасштабного вторгнення було 1500). Представники сільради самі обстежували територію, а коли виявляли вибухонебезпечні предмети, викликали саперів.

“У село повернули воду, електрику, газ. За допомогою благодійників відкрили мобільну медичну амбулаторію, оскільки стаціонарне приміщення розбомбили. Тут зараз працюють сімейний лікар, фельдшер, є процедурний кабінет”, – каже староста.

В місцевій школі до війни навчалися 150 дітей, ще 50 відвідували садочок, що у цьому ж приміщенні. Нині воно дуже пошкоджене обстрілами, – передають кореспонденти “Укрінформу“, що побували у віддаленому селі:

Сліди війни тут – скрізь. Але водночас видно, що тривають відновлювальні роботи. Майже на кожен постраждалий двір видали по 80 листів шиферу та інші будівельні матеріали. Не всі можуть самотужки робити ремонти, бо в селі чимало людей похилого віку, жінок, – тож допомагають волонтери. Вони безоплатно ремонтують дахи, вставляють вікна, двері.

У 2023 році в селі Прибузьке Галицинівської громади почали відновлювати електропостачання

У розпал бойових дій в селі Українка залишалося всього семеро мешканців. Хоча до війни тут проживало 1200 осіб, із них 240 дітей. Тепер сюди повернулося 560 мешканців, серед яких 118 дітлахів.

Діти в підвалі, біль і зруйновані мрії: село Українка потерпає від обстрілів рашистів

Староста розповіла журналістам, що в них після бойових дій (по їхньому селу проходила лінія оборони) майже не залишилося вцілілих будівель.

Села Лимани і Українка знову обстріляли рашисти

“Зараз село відновили вже десь відсотків на 30. Це здебільшого будинки, які мають невеликий або середній ступінь пошкоджень. Нам дуже допомагає громада, волонтери. Дають будматеріали. Також вже запрацювала програма “єВідновлення” на ремонт пошкодженого житла. Але допомога надається лише на хати, а у кожному дворі – ще ж є господарські приміщення, гаражі. Люди вимушені відновлювати їх самотужки”, – зазначає Наталія Лесів.

У СГВК «АВАНГАРД», що в Українці, до війни вирощували зернові культури та соняшник на 1200 гектарах, також розвивали тваринництво – стадо налічувало біля 270 голів. Але тепер майже все втратили: залишилося тільки 9 корів і 11 телят. Обстрілами знищено дві третини техніки та інвентарю підприємства.

Голова правління сільгосппідприємства Людмила Голуб вдячна за допомогу міжнародному Фондові Говарда Баффета «Жнива Перемоги», який надав господарству для безкоштовного користування сівалку й комбайн, завдяки чому вони змогли цього року посіяти й зібрати врожай, інакше навряд чи впоралися б.

Взагалі мешканці Українки оптимізму не втрачають. Попри страшні рани війни, які видно скрізь, у центрі села цього року знов квітли троянди. Є газ, електрика, працює водогін.

Частина жителів перебралася у модульні будиночки, які надали міжнародні партнери. Всього Галицинівська громада отримала їх 25. Це невелике приміщення площею 18 квадратних метрів. До нього додають ліжка, постільну білизну, ковдри, подушки…

Голова Галицинівської громади Іван Назар каже, що не любить згадувати минулорічні події, коли з березня до листопада по шести тутешніх селах ворог вів щільний вогонь.

“Може, після війни ми будемо писати історію, а тепер треба працювати, наближати перемогу”, – зазначає очільник ОТГ.

Раніше ми писали:

• 2022 рік: “Тільки полагодимо – знов “приліт”: газ і світло в селах Галицинівської ОТГ то є, то нема (Фото)
• Ані світла, ані газу, ані спокою в селах Лимани, Лупарево… Проте є гуманітарна допомога
• “Де б не були, але серце рвалося додому”, – у прифронтове Лупарево повертаються мешканці
• Шведська актриса – зірка серіалу «Вікінги» – привезла «гуманітарку» до села Лупарево (відео)
• 9 місяців були без світла: у трьох селах Галицинівської громади відновили електропостачання
• Лютий-2023: понад 4 тисячі мешканців Галицинівської ОТГ, які рятувалися від війни, вже повернулися додому
• У Галицинівській громаді відновили роботу поліцейської станції

Читайте також:
Річниця визволення: Шевченківська громада відновлюється після російської окупації