"Закон про концесію ми зможемо на практиці відпрацювати на базі порту "Октябрьский", - міністр інфраструктури України
Про деякі аспекти реформування портової галузі України розповів в інтерв’ю «Економічній правді» міністр інфраструктури Володимир Омелян.
— Ви раніше казали, що одне з основних завдань — це реформування Адміністрації морських портів. Що ви взагалі хочете зробити з АМПУ?
— В першу чергу, має бути створена Морська адміністрація України. Її в повноцінному розумінні ніколи не було. Були квазіміністерства, які займалися морською галуззю. Морська адміністрація повинна опікуватися розвитком морської галузі та безпекою. До її компетенції повинні бути віддані всі майнові питання підприємства, після того як ми завершимо процес приватизації або позбавлення непрофільних активів, що невигідно мені як міністру, але вигідно для галузі.
Всі профільні активи мають бути передані Морській адміністрації. АМПУ повинна займатися виключно проведенням тендерів на підтримання днопоглиблення і гідротехнічних споруд. Це крапка. Сучасна організація, яка складається з тисяч осіб — це фактично нонсенс.
У нас проблема в чому? Коли створювалась АМПУ, всі служби звели в одну. Відбулася централізація фінансового потоку, що вигідно одній чи декільком особам. Наше завдання — все це розгрібати.
— Які залишки коштів у Адміністрації розміщені в банках?
— Там на початку року було близько 3 мільярдів. Зараз там, сподіваюсь, у зв’язку з початком днопоглиблювальних робіт, трохи менше. Ми всіляко «пушимо» їх, щоб вони все тримали в державних банках, хоча з цим відверто є проблеми.
— Яка частка з цієї суми знаходиться у державних банках?
— Я вам точно не скажу. Коли я починаю про це казати, ледве не в суди подають на мене. Буцімто, це комерційна таємниця і ми розголошуємо те, на що не маємо права. Це маячня. Тут є єдина логіка. Буває, що окремі комерційні банки першої категорії гнучкіше підходять до потреб клієнтів. Все інше — це відмовки. Безумовно, гроші державних підприємств повинні бути в державних банках.
В нас були різні моменти: зараз ми вирівнюємо ситуацію, бо були і деякі одіозні банки, потихеньку витягуємо, але це доводиться робити акуратно. Якщо я зараз скажу що всі гроші забираємо, просто впадуть декілька банків і в підсумку галузь втратить свої гроші. У нас вже був прецедент минулого року, коли один відомий банк дуже відомого мільярдера впав, і ми втратили декілька сотень мільйонів гривень. Ми зараз витягуємо те, що можливо витягнути, потім на залишок суми будемо складати якісь графіки…
— Яким ви бачите майбутнє портів: це приватизація, концесія або оренда?
— Я думаю, що концесія найбільш ефективна, але тільки після ухвалення нового закону про концесію для великих портів, які повинні бути в державній власності. Приватизація повинна стосуватися середніх та менших портів, але це знову ж таки не робиться за ніч. Якщо ми цього року приймаємо закон про концесію, то наступного року, в кращому випадку, ми зможемо відпрацювати його на практиці на базі порту «Октябрьский». Треба подивитися, як цей закон функціонує в реальності. Якщо все добре, то ми зможемо говорити і про більш великі об’єкти, але це 2018 рік тоді.
Щодо приватизації менших портів, то тут ситуація може бути простішою. По менших, скоріше за все, це буде 2017 рік.
— Читав вчора на ports.com.ua колонку колишнього керівника «Октябрського» Руслана Олійника, якого усунули від управління і порт, буцімто, почав працювати дуже неефективно. Що там сталося?
— Ми його вже поновили. Там була певна історія, ми його поновили, оголосили конкурс, він з категорії good guys, але я не хочу поглиблюватися в усю історію. Там було керівництво в особі Руслана Олійника і Олександра Басюка, які нормально працювали.
Був оголошений конкурс, на якому виграла інша людина, вона призначена не була, але була призначена ще інша людина. У підсумку порт втратив товаропотік, економічна ситуація значно погіршилася. Мені довелося брати політичну відповідальність на себе, але я вважаю що я правильно зробив, поновивши Олійника на посаді.
Він зараз виконуючий обов’язки нового директора порту до моменту проведення нового конкурсу, а там уже подивимося, хто виграє.
— Це якраз приклад незрозумілих конкурсів, які нам здаються не зовсім прозорими.
— Є дуже багато незрозумілих, чесно кажучи. Я за своє життя бачив такі цирки, що в мене вже професійна параноя починається і я в нормальних речах бачу підозрілі.
— Тобто, ви припускаєте, що необхідні досить жорсткі рішення в деяких випадках?
— Безумовно. Коли ми говоримо про рішучі реформи, мають бути рішучі рішення. Конкурс — це затягування процесу і для держави, яка у війні — це дуже дороге задоволення.
— Але це може грати і проти вас?
— Безумовно. Але в нас є досвід УЗ, коли ми брали суперфахових людей, з чудовою західною освітою, без жодного дня роботи в Україні, і вони через місяць ставали корупціонерами, деяких я потім не впізнавав. Людей гроші міняють, людей міняють посади і ти ніколи не знаєш, як воно спрацює в реальності. Тому 50 на 50 завжди.
— Зараз порти вдаються до знижок на транзит. У такої політики є безліч критиків.
— Ми мусимо це робити, подобається це комусь чи ні. Знижки на транзит, рівень собівартості з невеликою прибутковістю, навіть з нульовою прибутковістю — єдиний вихід України, щоб стати транзитною державою.
— Ви можете підтвердити це конкретними показниками?
— Поки немає жодних, але ви повинні розуміти, що ця знижка запрацювала півроку тому, може навіть менше. Основні компанії формують свої вантажопотоки щонайменше за рік. Ми тоді оголосили, що це піврічний експеримент. Але що ж тоді? Ви через півроку скасуєте, навіщо ми будемо перенаправляти? Зараз це буде постійна знижка.
