Богатир Іван Круц - незаслуженно забутий унікальної сили атлет із Корабельного району

Українське Вітовське Товариство стараннями своєї історико-просвітницької секції зібрало матеріал про нашого колись відомого, а тепер несправедливо забутого земляка, важкоатлета, чемпіона СРСР з гирьового спорту, тренера і закохану у спорт людину — Івана Семеновича Круца.

Постать Івана Круця й дотепер залишається маловідомою якщо не сказати майже невідомою його землякам . Неодноразовий чемпіон УРСР та СРСР у 1958 році з гирьового спорту, знаменитий цирковий артист – силач, невтомний пропагандист фізкультури і спорту ( Тричі виборював кубок Кіровоградської області у 1955,1956,1957 рр та кубок Одеської області).
З автобіографії атлета дізнаємося, що Іван Семенович народився у 1906р. в місті Миколаєві . Походив з бідної української родини. Родина Круців рятуючись від голоду часів громадянської війни виїхала у село Роздол Голованіського повіту Єлизаветградської губернії (тепер Кіровоградська обл.), де і минуло дитинство майбутнього чемпіона.

Іван досить рано почав заробляти на життя, маючи неабияку силу міг замінити коня у плузі і мішки вантажив сам , без помічника. Молодим сімнадцятирічним хлопцем Іван Круць приїхав на заробітки до Миколаєва де працював вантажником у порту. Відтоді своє життя Іван Семенович пов’язав з Богоявленськом де прожив майже усе своє життя. В порту , де майбутній атлет працював вантажником, хлопця примітили і запропонували виступати в цирку.

У 1920 році Іван був уже відомим і популярним артистом циркової арени, одним з найсильніших спортсменів класичної боротьби. За порадою «продюсерів» атлет прибрав зі свого прізвища м’який знак і став тепер Круц.

Іван Круц боровся з Іваном Піддубним, виступав на гастролях спільно з богатирем Василем Дзюбою (1899-1945рр).

Іван Семенович легко крутив пальцями із цвяхів «спіраль», в’язав із сталевих прутів «краватки». У «силовий атракціон» входили такі трюки: атлет підкидав над собою 45-кілограмову кулю і ловив її на шию. Скріплював пальці рук у «замок», а з обох боків під лікті йому начіплювали міцні посторонки, в які запрягали по коняці. Хоч як не трудилися коні, проте розірвати рук богатиря не могли. До речі цей номер вимагав неабиякої фізичної сили і його могли демонструвати лише кілька атлетів у Європі , серед яких був і Іван Круц.

Старожили згадують, що Іван Семенович мав почуття гумору та самоіронії, мав добру і щиру душу.

Початок Другої світової війни застав Івана Круця на гастролях селами Одещини, червона армія стрімко відступала під ударами вермахту та Румунської армії, тож безліч людей опинилися в окупації, не маючи змоги евакуюватися. Як наслідок Іван Семенович залишився в Одесі. Заробляв на життя атлетичними номерами, керував цирковою трупою. Доводилося часто виступати на манежі перед румунськими та німецькими солдатами.

Після війни Іван Семенович мешкав у власноруч збудованому у Жовтневому ще до війни домі.

І. Круця добре знали в тогочасних атлетичних колах як України, так і Радянського союзу. Іван Семенович налагоджував зв’язки з атлетами , котрі лишилися живі після війни і з ними далі гастролював Україною.

  Іван Семенович зліва — направо перший сидить в нижньому ряду

Згадує В. Свіренко, український гирьовик: «У 1945 році в Жовтневму районний комітет НКВД очолив якийсь майор – уралець. Він не мав житла , і хтось порекомендував йому винайняти квартиру у Івана Семеновича . Іван Семенович до війни їздив з гастролями по всьому Радянському Союзу, заробляв добру копійку і мав можливість побудуватися як належить. На той час це було добротнее і велике помешкання .
Енкеведист уподобав будинок одразу. Іван Семенович , мешкав на той час сам , погодився взяти його на квартиру , надав енкаведисту одну кімнату… За якийсь час майор просить Івана Семеновича уступити йому ще одну кімнату, бо, мовляв, хоче викликати дружину з Уралу.
Круц дав згоду- у нього залишилося ще дві кімнати . Іван Семенович і не здогадувався , що добрий з виду майор вже готував йому кайдани.
Майор сфабрикував папір про те, що ніби-то Круц під час війни співпрацював з окупантами, приклав фотографію на якій богатир в одній руці тримав румунського офіцера а у іншій важкоатлетичний снаряд…»

Круця заарештували 29 січня 1945 р і звинуватили у державній зраді. Згідно з вироком трибуналу військ НКВД у Миколаївській обл. від 4 червня 1945 р його засудили до 6 років таборів, обмеження у правах на три роки і конфіскацією майна.

Майор став власником будинку І. Круця.

Згідно запису № 59654 Найіонального банку репресованих , Круц І.С. 1906р народження , народжений у м. Миколаєві , українець, із службовців, до політичних партій не належав, з початковою освітою, безробітний, про склад сімї і подальшу долю зазначено – «нема даних». Реабілітований у 1991р.

Після повернення із заслання родина Круців повернулася у Голованівськ. Іван Семенович одружився у таборах ( його майбутня дружина Оксана теж відбувала термін), тож повернувся він з дружиною Оксаною та сином Юрієм , котрий народився у засланні. На Кіровоградщині Круц знову почав виступати на арені, був тренером і одночасно капітаном команди на обласних, республіканських та всесоюзних змаганнях сільських спортсменів.

Однак Іван Степанович завжди хотів повернутися у Жовтневе і нарешті змінив Голованівськ на Жовтневе. Повернувшись у Жовтневе І. Круц збудував новий будинок на вул. Петровського (тепер Литовченка) у якому прожив із сім’єю до самої смерті.

Варто згадати цікавий епізод, котрий стався під час побудови будинку.

Згадує Дмитро Петрович Клименко: «Я будував хату і привіз на пилораму колоди для розпилювання. Тут приїхав Круц. Зясувалося, що він теж будується і йому потрібно було розпустити колоди на балки. Робітники сказали Круцу: «Розпиляємо без черги, якщо сам покладеш колоду на візок пилорами». Круц підійшов до краю колоди, обхопив її обома руками знизу, різко видихнув і закинув колоду на візок. Потім так само завів і другий кінець. Це було неймовірним видовищем бо для такої роботи потрібно було кілька міцних чоловіків».

Іван Семенович не припиняв гастролі Жовтневим районом та Миколаївщиною, купив «Мерседеса», найняв шофера і їздив селами з показовими виступами. Авто теж брало участь у виступах. Атлет клав собі на груди дві товсті дошки, на які в’їзджала машина. Раз на рік у Клубі Жовтневого (зараз вул. Терешкової) Іван Семенович влдаштовував показові виступи. Варто зауважити , що українець Іван Круц першим у світі підняв над собою 200 кг.

Як згадують старожили, на сцену викликали шістьох хлопців, їх зв’язували рушниками, і атлет піднімав усіх собі на плечі і крутив «вітряка». Цвях 150 мм забивав у підлогу рукою замотаною у хусточку по саму головку, після чого витягував його зубами.

Людина безмежно закохана у спорт , Іван Семенович з великою любов’ю ставився до людей, жив для них, своїм мистецтвом приносив їм радість. Разом зі своїми вихованцями сприяв популяризації важкоатлетичних занять серед молоді . Як згадують старожили борцівський клуб, де І.С.Круц займався з молоддю, знаходився на вулиці Млинній (тепер М.Ульянової).

Помер видатний український спртсмен у 1968 році. На пам’ятнику атлету напис: «Іван Семенович Круц (1906-1968) український богатир, атлет, екс – чемпіон СРСР по класичній боротьбі».

На превеликий жаль у Корабельному районі ім’я видатного земляка не увічнене жодним чином. Ні вулиці на його честь, ні провулка чи навіть меморіальної таблички на розі вулиці, де він мешкав, немає. Чому б вулицю Терешкової ( до речі Терешкова як депутат держдуми РФ голосувала за анексію Криму), де колись був Жовтневий клуб в якому виступав І. Круц не назвати на честь видатного атлета?

Впевнений, наш видатний земляк вартий нашої вдячної пам’яті.

Підготував В. Мних — голова історико-просвітницької
секції Вітовського Українського Товариства

Використані джерела:

1. Іван Круц. «Щотижня» І Марцинківський . Число 18 ,30 квітня 2014р .

2. «Невідомий Іван Круц» С. Піддубний . Ятрань . 14.05.2008 .

3. Головна редакційна колегія науково- документальної секції книг «Реабілітовані історією».

Особлива подяка за допомогу О.І. Ясько
та старожилу нашого району Росошинському П.Г.