Тунелі, батареї та ланцюги: як зникала оборонна спадщина Миколаєва
Як миколаївці розібрали власну історію: сліди батарей Тотлебена й Кауфмана
Сімейні спогади миколаївців доповнили історію старовинних укріплень на берегах Бузького лиману. Краєзнавиця Ірина Івкова зібрала розповіді про таємничий тунель у Широкій Балці, величезні металеві конструкції біля води та підводні завали навпроти острова Батарея. Частина цих свідчень перегукується з відомими фактами про оборонну систему, створену біля Миколаєва під час Кримської війни.
Одна із читачок передала спогади свого 88-річного батька. Наприкінці 1940-х років, ще підлітком, він разом із друзями знайшов на березі лиману навпроти острова Батарея великий тунель. Хлопці зайшли всередину, однак через темряву вирішили повернутися пізніше, підготувавши справжню “експедицію”. Але наступного разу біля тунелю вже працювали люди та будівельна техніка. Спочатку робітники розбирали кам’яну кладку, а потім почали пластами зрізати ґрунт і вивозити каміння на будівництво. За спогадами чоловіка, поруч проходили залізничні колії, а місцевість називали “Немкою” або “Німецькою пристанню”. Там також підіймали металеві частини із затоплених барж, човнів і кораблів.
Краєзнавиця припускає, що знайдений підлітками об’єкт міг належати до укріплень так званої Кауфманівської батареї, або Бузького редуту, спорудженого в районі Широкої Балки у 1855 році. На протилежному березі за проєктом військового інженера Едуарда Тотлебена насипали дамбу від Малої Коренихи та створили штучний острів із Костянтинівською батареєю. Обидві позиції перекривали артилерійським вогнем вузький прохід для суден.
Водночас документальних доказів того, що тунель вів під лиманом до острова, немає. Ірина Івкова вважає, що це могла бути локальна військова галерея, бліндаж або порохове сховище, яке спускалося в напрямку води. Через нахил підліткам могло здатися, що хід простягається безпосередньо до Батареї.
За родинними переказами, подібні підземні споруди існували й на іншому березі. Читачка Людмила передала спогади своєї бабусі 1904 року народження, яка розповідала про кам’яний причал, міцну дамбу та широку галерею з боку Малої Коренихи. Нібито нею могли пересуватися навіть підводи з кіньми, а після розширення житлової забудови вхід засипали.
Інший читач, Євген, розповів про великі барабани та залишки ланцюгів, які його знайомий бачив на одному з підприємств у Широкій Балці. За версією авторки, це могли бути елементи берегових коловоротів, призначених для натягування важкого загородження через фарватер. Утім, призначення саме цих механізмів документально не підтверджене.
Відомо, що під час будівництва оборонної системи прохід біля острова перекривали ряжами — великими дерев’яними конструкціями, завантаженими каменем. Вони утворювали під водою штучну перешкоду, змушуючи кораблі рухатися вузьким фарватером під вогнем берегових гармат. Під час сканування дна фахівці виявили близько 20 штучних підводних об’єктів, окремі з яких сягали приблизно чотирьох метрів заввишки, а також залишки паль навколо кам’яного заповнення.
На думку Ірини Івкової, над кам’яними перешкодами могли використовувати й металеві загородження. Подібний принцип захисту портів відомий як бонове загородження: поперек проходу встановлювали колоди, ланцюги, палі або затоплені конструкції, які мали зупинити судно чи пошкодити його корпус.
Сліди великих металевих конструкцій місцеві жителі помічали ще в 1970-х роках. За спогадами краєзнавиці, її батько під час риболовлі навпроти Батареї зачепив снастю підводну перешкоду. Пірнувши, він побачив купу іржавого заліза, масивні фрагменти, схожі на ланцюги, та нагромадження каменю-ракушняку. У 1990-х роках, за розповідями місцевих, метал із дна також діставали для здавання на брухт.
Частину старих конструкцій могли пошкодити під час розчищення та поглиблення судноплавного каналу. Відомо, що значну частину ряжів у районі фарватеру знищили, хоча біля острова окремі елементи збереглися. Версія про масштабні вибухи під час підготовки проходу для великих кораблів потребує додаткового документального підтвердження.
Ще однією причиною зникнення укріплень могла стати післявоєнна відбудова. У 1948–1950 роках місту гостро бракувало будівельних матеріалів. За спогадами старожилів, кам’яну кладку покинутих споруд розбирали для зведення будинків, а скельну ділянку в Широкій Балці перетворили на кар’єр. Видобуте там каміння нібито використовували під час забудови району Садки біля ЮТЗ.
Таким чином, частина оборонної історії Миколаєва могла буквально перетворитися на стіни та фундаменти повоєнних осель. Водночас розповіді про тунелі, кінні механізми та ланцюгові загородження залишаються поєднанням підтверджених історичних фактів, родинної пам’яті та краєзнавчих припущень, які потребують подальшого архівного й підводного дослідження.
Ірина Івкова закликала жителів ділитися спогадами своїх родичів про підземелля, старі батареї, знахідки в лимані та післявоєнну відбудову Миколаєва.
Раніше ми писали:
- Через мілину — до форту: експедиція на острів Батарея біля Корабельного району
- Зруйнована культурна пам’ять Миколаєва: 77 історичних об’єктів зруйновано — чи буде відновлення?
- Древній Миколаїв у 3D: фіксація руйнувань у зоні війни
- Секрети миколаївських катакомб: міфи та факти
- “Бронепотяг зупинився на станції Кульбакине і почав обстріл Богоявленська…”
