росіяни обстріляли кладовище в Лупаревому, зруйнувавши і козацькі хрести, і могилу Мєшина
Вороги бояться навіть мертвих козаків. ВІДЕО
Журналісти «Хащі» в рамках проєкту «Життя війни» випустили сюжет про Миколаївщину, а саме про життя під час війни в прифронтовому селі Лупарево.
“До 11 листопада 2022 року це село було найпівденнішою точкою всього фронту, яку контролювали наші війська, в сусідньому селі вже були росіяни. По селу щоденно прилітало, з місцевих залишилось кілька десятків людей, частка з них проживали у шкільному підвалі, інші продовжували ловити бичка в старовинний спосіб під російськими обстрілами аби прогодувати свої сім’ї…”, – йдеться в сюжеті.
Одне з історичних місць, які побачили журналісти, – сільське кладовище, на якому поховані не лише місцеві мешканці сучасності, а й козаки, на кам’яних хрестах яких вигравіювано дати поховань кінця 18-го – початку 19-го століття.
«У цьому “мікрорайоні”, будемо казати, цвинтаря були поховані козаки нашої Лупаревської паланки. Ось перший козацький хрест, тут колись було штук 12 – 15. Я не знаю, де всі інші. Їх, ви знаєте, вже знищили. Ще як я малий був, то стояв їх ряд, чи 1,5 рядка їх було, цих хрестиків. Так знаєте, ніхто у нас дуже цьому значення не надавав, так вже воно…», – розповів місцевий житель Василь.
«Головне, що тут є доказ, що тут споконвіку жили козаки, українські козаки… Скільки радянська влада знищила хрестів, я уявляю», – говорить журналіст.
«Я ж вам говорю, що це козацька земля. Тут жили козаки», – місцевий.
«Демілітаризували кладовище навіть», – прокоментував журналіст, вражений від побаченого.
«Боже, побили… Все розвалили. Варвари – є варвари, все розбомбили, все розбили. Розбили пам’ятник директору завода Глиноземного, оце його мама і він поховані. Син його – в Москві. Можете зняти та перешлете, хай подивиться. Ось так «руській мір» навіть небіжчиків з того світу… Ось ракета, і ось ракета. Знаєте, скільки їх ще там у воді, боже мій. Отаке життя», – розповів мешканець села.
«От такі, пане Володимир, справи у нас, на півдні. Але я думаю, що наші хлопці зараз згуртуються і поженуть їх… З Херсону – вже на Крим, дасть Бог», – спрогнозував місцевий житель.
«Вони сюди всім валили. Касетні снаряди – проти живої неокопаної сили, а тут нежива й окопана сила – мертві люди й закопані. Вони бояться навіть мертвих козаків, і лупили сюди касетними боєприпасами по цьому кладовищі», – побачивши залишки від касетних снарядів, прокоментував журналіст.
Не дивлячись на жахіття війни та руйнування, журналіст зробив висновок про мальовничість місцевості:
«Красиві місця жити, красиві місця бути похованим тут».
Також журналісти нагадали коротко глядачам і про історію місцевості:
«У вас, по суті, південна точка фронту, от ми в самій крайній точці фронту. Інший край фронту – аж в Харківській області. У нас 2 тисячі кілометрів фронту. За Лиман Буг їх не пустив. Буг – Бог по слов’янські, по старому. Ця річка для багатьох племен, народів, які жили вздовж цієї річки, для наших пращурів – вона була Богом… Буг впадає в Бузький лиман, і туди далі – Дніпровський лиман, Дніпро-Бузький утворюється. Тут Чорне море, тут саме козаки на своїх чайках найбільше ходили. А потім Катерина розвалила Січ, потім Катерина прислала свого улюбленця Потьомкіна, перемогла турків і почала колонізувати південь.
Отут серед вітряних степів Причорномор’я України, на берегах Бузького та Дніпровського лиманів стоїть пам’ятник видатному гетьману України – Івану Степановичу Мазепі. Адже саме тут після поразки військ Івана Мазепи разом з Карлом XII під Полтавою в цьому місці вони намагалися перейти Бузький лиман по косі. Власне вони тут переходили, й відбулась велика битва між військами Івана Мазепи, які прикривали прохід короля Швеції Карла XII між російськими військами. В цій місцевості загинуло дуже багато козаків. Це одна зі сторінок історії цього краю.
Росіяни все життя нас називали мазепинцями в той час, коли Мазепа один із перших почав боротися і висловив ідею за українську незалежну державу. Потім, на початку 20-го століття, росіяни нас називали петлюрівцями, коли Семен Петлюра з військом стали найвідомішими борцями за незалежність та свободу України та мріяли про створення української незалежної держави. Після часів Другої світової війни й до сьогодні росіяни лайливо нас називають бандерівцями.
Лише для них ці три слова є лайливими: мазепинці, петлюрівці, бандерівці. Для нас особисто ці три слова завжди є величними та похвальними. Ми завжди пишалися цими історичними постатями, які стали трьома прапорами, трьома символами протягом всієї української історії за боротьбу та за українську державність.
Тому чисто символічно знаходитися на цьому місці, де Іван Мазепа переходив Бузький лиман, на цьому місці, на якому стояли козацькі паланки. Сьогодні відбуваються історичні, кровопролитні бої за українську незалежність. І ці бої повинні поставити остаточну крапку в боротьбі за нашу свободу й нашу незалежность».
Читайте також:
