ПригодиТема дня

"Це була дурість": миколаївець Шатун зливав росіянам дані про ППО в Корабельному районі й отримав 15 років тюрми

Передавав ворогу інформацію про українських захисників, просив не публікувати повідомлення, а в суді пояснив усе власною дурістю

Поки українські військові захищали небо над Миколаєвом від російських дронів, один із місцевих жителів спостерігав за їхньою роботою зовсім з іншою метою. Побачене він переказував людині, яка збирала інформацію для держави-агресора. Замість шпигунського обладнання — звичайний смартфон, замість таємних зустрічей — листування в Telegram. І навіть прохання до співрозмовника не публікувати передані відомості.

Ця історія завершилася у Корабельному районному суді Миколаєва, де 12 серпня 2026 року місцевого жителя Володимира Юрійовича Шатуна визнали винним у державній зраді та призначили 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Подробиці викладені у вироку суду, справа №488/2982/26.

Звичайний миколаївець із незвичайними співрозмовниками

Володимир Шатун народився у Миколаєві, мав середню спеціальну освіту, працював неофіційно. Неодружений, дітей немає, раніше не судимий. На перший погляд — звичайна біографія.

Однак, як встановив суд, чоловік підтримував зв’язок з адміністратором проросійського Telegram-каналу, через який збирали відомості про українських військових, оборонні об’єкти та оперативну обстановку на Миколаївщині.

Адміністратори каналу відкрито підтримували російську агресію, вихваляли так зване миколаївське підпілля та закликали прихильників повідомляти про діяльність Сил оборони. Підписникам навіть пояснювали, як приховувати листування й уникати викриття правоохоронцями.

За висновком суду, Шатун не обмежився читанням проросійських повідомлень — він особисто передавав інформацію про українських захисників.

Поки над містом літали дрони, він повідомляв про роботу ППО

30 листопада 2025 року, об 11:18, чоловік зі свого смартфона Samsung Galaxy A04e надіслав адміністратору проросійського каналу повідомлення про роботу протиповітряної оборони в Корабельному районі.

Він описав те, що чув і спостерігав під час повітряної атаки. У відповідь співрозмовник надіслав емодзі рукостискання.

Здавалося б, звичайне повідомлення в месенджері. Але для ворога навіть такі спостереження можуть бути цінними.

Під час розслідування військове командування підтвердило, що передані відомості стосувалися реальних підрозділів Національної гвардії України, які виконували завдання із протиповітряного прикриття Миколаєва. Причому ця інформація не оприлюднювалася українськими військовими чи іншими уповноваженими органами.

На одному повідомленні історія не закінчилася.

26 січня 2026 року, о 18:08, чоловік знову написав тому самому співрозмовнику. Цього разу він описав пересування української військової техніки, яке спостерігав 23 січня у Корабельному районі.

Миколаївець розповів про військові автомобілі, обладнання, висловив припущення щодо його призначення та повідомив інші подробиці пересування військовослужбовців.

Особливо промовистою виявилася кінцівка повідомлення. Завершуючи свій опис, чоловік попросив:

“Если есть возможность, НЕ публиковать”

Він хотів, щоб передані відомості залишилися між ними. Однак листування вже перебувало в полі зору української контррозвідки.

Слідство встановило, що інформація стосувалася переміщення мобільної групи вогневого ураження Національної гвардії України.

Проросійське підпілля та видалені повідомлення

Під час розслідування СБУ дослідила Telegram-канал, адміністратору якого писав обвинувачений.

Ще 6 серпня 2022 року на цьому ресурсі вихваляли так зване миколаївське підпілля. Автор публікації стверджував, що його прихильники збирають відомості про українських військових, техніку та оборонні об’єкти. Інші дописи містили поради щодо конспірації та приховування цифрових слідів.

Суд також дослідив вирок Ужгородського міськрайонного суду від 4 червня 2024 року щодо особи, яку слідство пов’язувало з цим проросійським ресурсом. Її вже було засуджено за державну зраду, пов’язану, зокрема, зі збиранням оборонної інформації в інтересах росії.

12 лютого 2026 року співробітники СБУ провели обшук у помешканні Володимира Шатуна та вилучили два смартфони — Samsung Galaxy A04e і Huawei P Smart Z.

У телефонах виявили Telegram-акаунти, сліди спілкування з адміністратором проросійського каналу та інформацію про активність обвинуваченого у відповідних спільнотах. Серед них був і ресурс “Людоловы Николаев”.

Особливу увагу слідчих привернув архів Telegram. Там знайшли чат із налаштованим автоматичним видаленням повідомлень через три доби.

Експерти встановили, що 30 листопада 2025 року об 11:18 листування очищували. Відновити всі видалені дані не вдалося, проте зміст важливих повідомлень правоохоронці раніше зафіксували під час негласних слідчих дій.

Саме ці матеріали разом зі скриншотами, результатами огляду телефонів, експертизами та інформацією військового командування стали доказами в суді.

“Це була дурість”: що говорив обвинувачений

У суді Володимир Шатун не заперечував, що надсилав повідомлення. Однак наполягав, що не мав наміру шкодити ЗСУ.

За його словами, спілкування з адміністратором каналу розпочалося у 2024 або 2025 році. Співрозмовника він нібито сприймав як громадянина України, який колись був пов’язаний із Миколаєвом.

Чоловік стверджував, що їхні розмови переважно стосувалися політики, інформацію про українських військових він спеціально не збирав, а про причетність співрозмовника до російської підривної діяльності не знав.

Свої вчинки обвинувачений пояснив дурістю.

Він просив призначити якнайм’якше покарання, посилаючись на каяття та нібито допомогу правоохоронцям.

Але суд у щирість цих пояснень не повірив.

Колегія звернула увагу, що чоловік визнавав факт передачі інформації, проте фактично заперечував власну провину в державній зраді. Судді також врахували характер проросійських публікацій, зміст листування та використання засобів конспірації.

Не переконала суд і заява про добровільну передачу телефонів СБУ: насправді пристрої вилучили під час обшуку, вже після викриття чоловіка.

Суд наголосив, що його протиправні дії припинилися не з власної ініціативи, а внаслідок втручання правоохоронців.

Оцінюючи небезпеку вчиненого, колегія суддів зазначила:

“його протиправні дії становлять підвищену суспільну небезпеку, як для громадян України, так і для Держави Україна”

Суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Ціна повідомлень росіянам — 15 років за ґратами

12 серпня 2026 року Корабельний районний суд Миколаєва визнав Володимира Юрійовича Шатуна винним за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України — державна зрада в умовах воєнного стану.

Йому призначили 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Крім того, засуджений має відшкодувати державі 7701 гривню 76 копійок витрат на експертизи. Вилучені смартфони залишили під арештом для виконання рішення про конфіскацію.

До строку покарання зараховуватиметься перебування під вартою з 12 лютого 2026 року з розрахунку день за день.

Вирок оскаржили: 15 вересня 2026 року зареєстровано відповідне провадження у Миколаївському апеляційному суді. Остаточне рішення апеляційної інстанції за перевіреними даними поки не встановлено.

У цій історії немає складних шпигунських схем або секретних документів. Є звичайний телефон, Telegram і людина, яка вирішила розповідати ворогу про українських військових.

І найтривожніше те, що для такої зради не обов’язково мати доступ до військових штабів. Іноді достатньо передати росіянам власні спостереження за роботою тих, хто захищає місто

Раніше ми писали:

Читайте новини першими

Связанные статьи

2 комментариев

  1. Ну і сусіди живуть разом з нами.що цьой потворі зробити.він же усвідомлював,що причинить смерть людям.не місце йому серед живих

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button