Стала відомою, продаючи плюшевих мишенят: історія переселенки з Корабельного району

Вона — героїня, яка дарує дітям усмішки. 84-річна переселенка з Корабельного району Миколаєва стала відомою, продаючи плюшевих мишенят біля однієї зі станцій столичного метро. У Києві Ганна Іванівна вже понад рік створює і продає звірят за 35-50 гривень. Іграшки настільки полюбилися покупцями, що від замовлень немає відбою. Нині у колаборації з зоозахисною організацією “UAnimals” працює над новою партією мишенят.

Про створення виробів, переїзд до столиці, співпрацю з благодійниками та власне життя Ганна Іванівна поділилася з Суспільним.

Рідне місто: “Я хочу поїхати до Миколаєва”

“Я у Миколаєві народилась. Така доля випала — народилась у війну, виросла у війну і, мабуть, помирати доведеться у війну. Але думаю все таки дожити до перемоги. Мені так хочеться”, – розповідає Ганна Іванівна.

У рідному місті Ганна Іванівна проживала в Корабельному районі. Дитинство припало на окупаційні роки Другої світової війни. Згодом жінка закінчила інститут культури у Харкові й повернулась працювати до Миколаєва.

“Працювала у миколаївському будинку культури заводу “Океан”, від початку за направленням. У нас організували студію, тоді не було там музичної школи, по класу баяна, і я вчила дітей… У мене гарна подружка у місті, разом працювали, вона на фортепіано, я на баяні. Ми захопились квітами. Мрія — зробити розарій, але не вийшло, війна стала на заваді.”, — розповідає Ганна.

Повномасштабне вторгнення застало Ганну Іванівну у рідному місті. 25 лютого 2022 року жінка збиралась піти на кладовище: мали встановлювати пам’ятник чоловікові, який помер за два роки до цього. Втім, не встигла.

“І пам’ятаю, телевізор переді мною, розстроїлась і не спала, і я бачила, як Путін оголосив війну. А вже вранці почали наших бомбити, аеропорт Кульбакине. Так я і не пішла. Що хочу ще зробити, повернутись до Миколаєва і піти, хоч табличку поставити. Там мої батьки і мій чоловік похований”, — говорить переселенка.

Безсонні ночі у підвалі, постійні стреси, відсутність води, світла — жінці довелось покинути місто. З того часу минуло два роки.

“Ну, нічого будемо жити, надіятись, що все буде добре. Ми на своїй землі. Дуже шкода діток, оце вони підходять, мишенятками грають, шкода, що таке дитинство у них”.

Нині Ганна Іванівна мріє поїхати до Миколаєва, прогулятися вулицями рідного міста, побачити знайомих, з якими вчилася та працювала.

Евакуація з Миколаєва та перша пошита іграшка

Через обстріли пані Ганна 18 березня 2022 року виїхала з Миколаєва до Хмельницького.

“Там були однокурсниці онучки, з Києва були біженки. Було 10 людей і 12 котів, всі попривозили своїх, ми свою (кішку — ред.) також. Там і вирішили їй зробити якусь іграшку — першу мишку пошили. Просто іграшка”, — говорить Ганна.

У Хмельницькому жінка прожила 20 днів. Згодом переїхала до доньки у Київ, де й продовжила рукоділля: спершу шила фартушки, а з клаптиків тканини виготовляли мишенят.

“Дочка допомагає. Я наповнюю і решту роблю, а вона строчить, вишиває, потім вже вручну. Подружки її приходили: “Зроби мені”. І так пішло. А в цих подружок інші, один по одному, і так ми почали потрошки шити”.

З першого “розпродажу” іграшок біля станції метро минуло з пів року, пригадує Ганна Іванівна: “Всі йшли усміхались. Бабуся стоїть з мишками, як і зараз”.

“Вже звикли, бачать мене тут майже кожного дня. Особливо дітки: “Ой, які гарні мишки” і беруть своїм котикам, собачкам. Жіночка також із собачкою йшла: “Давайте мені”, у всіх є, а у неї немає”, — додає майстриня.

На піку популярності

Після інформації у соцмережах попит на мишенят, говорить Ганна Іванівна, збільшився.

Почався бум на ці іграшки, всім треба: “Давайте, давайте, шийте”.

Гортаючи стрічку новин, на статтю про переселенку з Миколаєва випадково натрапили представники благодійної крамниці “Animalism by UAnimals”, говорить смм-менеджерка організації Ірина Бургало.

“Пані на фото викликала теплі емоції. Ми відчули, що хочемо її підтримати. Далі постала задача знайти Ганну Іванівну. Ми зʼясували, що це за район Києва, і наша менеджерка вирушила на пошуки”, — додає Ірина Бургало.

Історія бабусі, яка вимушено переїхала до столиці — це про любов до життя та незламність духом, що й надихнуло благодійників на співпрацю.

“Ми поспілкувались з командою і вирішили створити найтеплішу колаборацію. Виникла ідея підсвітити справу Ганни Іванівни, а все інше зробили люди. Купуючи мишеня, ви робите дуже добру справу — підтримуєте діяльність Ганни Іванівни і рятуєте тварин разом з “UAnimals”, — зазначила Ірина Бургало.

Наразі вартість незламного мишеняти у крамниці “Animalism by UAnimals” — 400 гривень. З кожної проданої іграшки 200 гривень спрямовують на порятунок тварин від війни, а ще 200 гривень — гонорар Ганни Іванівни.

Як створюють плюшевих мишенят

Аби виготовити одну іграшку, потрібно півтори чи дві години часу, говорить майстриня. Іноді у справі допомагає донька, коли має вільний від основної роботи час. Зі тканини вирізають три частини тулуба, окремо вирізають хвіст.

“Потім пришиваються, і залишаємо ледь помітну дірочку. Через неї наповнюється синтепоном, наповнювачем. А потім вушка приклеюються і робимо очі”, — говорить Ганна.

Сірі, рожеві, блакитні — їх було настільки багато, що часу на підрахунок не вистачало, додає рукодільниця.

У перший день продажу крамниця “UAnimals” “лягла” від кількості охочих замовити мишенят. Ганна Іванівна отримала понад 300 передзамовлень від покупців. Крім того, люди почали писати коментарі вдячності для майстрині під дописами організації.