Екснардеп із Корабельного району разповів про почуття в перші години поранення
"Відчуття перебування в справжньому пеклі, але це все заради одного..."
Колишній народний депутат з Корабельного району міста Миколаєва Геннадій Задирко, що пішов служити в ЗСУ з перших днів повномасштабної війни та отримав поранення у боях біля Краматорська, написав у соцмережі:
«Мені виповнився місяць. Так, не 54 і вісім, а місяць. Саме стільки часу пройшло з моменту поранення на ВОП «Задіра» старшого сержанта Задирко. До речі, такі самі дні народження відзначають всі, хто був за крок між небом і землею. Хто цінує плече побратима, який під обстрілами медичним турнікетом зупиняє кров, яка хлище з перебитої артерії. І коли, чесно кажучи, тобі вже все одно, ти перестаєш боротися, бо ти бачиш, що сам не можеш скористатись, хай навіть і ізраїльською аптечкою, бо твоя права просто тебе не слухається, бовтається, як сопля, і ти ще не відчуваєш болю, бо її все ще перемагає адреналін. І ти розумієш, що піти — це не боляче і не страшно…
І от, твій янгол-охоронець Володя зі Львова спочатку зупиняє кров, потім під обстрілами звантажує в багажник Ниви та під тими самими обстрілами на повному ходу евакуює мене і ще двох поранених в Лиман.
Коли везуть, а багажник, не саме комфортне місце в Ниві, на тебе ще й летить розбите скло задніх дверчат, ти підіймаєш руку і на вибоїнах намагаєшся видавити дрібне павутиння скла назовні. І коли вдається, викидаєш з задоволенням ущільнювальну гуму, бо вона теж почала дратувати тим, що повисла і на черговий ямі ляпала по обличчю. Саме ця боротьба прискорила час потрапляння в Лиманську лікарню.
На столі, не міг зрозуміти, чому вся спина мокра, соромлячись жінку-лікаря все-таки запитав, -«чи нема поранення сідниці?». Пояснили, що то поранене наскрізь плече, що уламок застряг, а витягти його вдалось мультітулом, який подарував мені зять на день народження, така собі вийшла рекламна пауза…
Півтора літра крові, всупереч всім протоколам, чотири години нога перетягнута турнікетом. Нестерпний біль, бо ніщо не може зрівнятись з білью від турнікета. Відчуття перебування в справжньому пеклі, але це все заради одного — вижити, щоб повернутись до життя, яке має стати іншим».
