"Кого назвати винним?" - школярам нагадали про афганське пекло
Далекий грудень 1979 року…
Далека та чужа країна Афганістан…Безглузда війна…
Скільки смертей, скільки горя за 10 років.
Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати.
Саме для того, щоб ЗНАЛИ, дитяча бібліотекака №8 (пр. Корабелів, 12) запросила учнів 5-а класу гімназії №3 (кл. керівник – Ісаханян Оксана Олексіївна) на годину пам’яті: «Із полум’я Афганістану».
Провідний бібліотекар відділу довідкових та інформаційних послуг Калашник Марина Сергіївна підготувала креативний захід до Дня виведення радянських військ з Афганістану (15 лютого).
Крім інформації про саму Афганську війну, діти прослухали пісні , які складалися воїнами-інтернаціоналістами під час затишшя між боями, побачили архівні фото часів афганської війни, познайомилися з літературою, в якій можна знайти інформацію про ці події…
А ще діти самі спробували дати визначення слову «війна». Це: біль, сльози, жах, жадібність, горе, БЕЗГЛУЗДЯ!…
…Діти після перегляду презентації настільки були приголомшені, що ще декілька хвилин після її завершення сиділи мовчки, наче чекали ще чогось… Знати, щоб пам’ятати!
{gallery}2013/02/18/2{/gallery}
Ховали інтернаціоналіста, Блищала глухо цинкова труна, Нестерпно пахло тополиним листом І плач дівочий танув, як струна. Руда земля розверзлась чорнорото. Чекає хижо мовчки на своє, А мати на колінах у болоті обмацує труну: «Чи ж там він є?!!» Стоять, відводять очі вбік солдати І шепотить сержантик ледве чуть: «Не велено… Не можна відкривати… Не велено…» Уже струмки течуть, Уже весна така глибока, рання. Учора вже летіли журавлі. Таке врочисте вийшло поховання: Школярики стоять, учителі. А голосок дівочий квилить, квилить, Соромиться кричати на весь світ… Кого клясти, кого назвати винним? І що той світ? Хіба він дасть отвіт? На хрест сусідній похилився тато, Похнюпилися братики малі – В селі ховали воїна-солдата, У мирному вкраїнському селі.Пам’ть, це те що допомагае нам жити і розуміти себе. Пам’ять – це, наданні нам скрижалі життя і розуміння Всесвіту. Майбутнє ніщо без минулого.
Калашник Марина Сергіївна, відділ довідкових та інформаційних послуг дитячої бібліотеки №8Читайте також про мітинг-реквієм 15 лютого у Корабельному районі.
