"На все дивлюсь інакше", - безхатченко, що колись працював на "Океані", став членом команди Гумштабу

Команда волонтерів Гуманітарного штабу Миколаївщини (БФ «Світлі справи»), що діє під патронатом Миколаївської обласної ради, складається з різних людей із різних «світів». До війни вони могли навіть не уявляти, що будуть разом працювати, але у вирішальний для України період доля об’єднала їх задля допомоги рідній країні та наближення перемоги над росією.

Ланцюжок подій, в яких наші супер-герої не змогли залишатися байдужими, створили дружню команду однодумців, які щодня разом докладають максимум зусиль, аби бути корисними суспільству. Її частиною є і Володимир. До березня цього року він не мав житла, придатного для проживання, а разом із тим, як зізнається сам, – сенса прокидатися вранці.

У минулому Володимир багато років працював на заводах у Снігурівці та Миколаєві. Зокрема, довгий час був электросварщиком на підприємствах «Океан» та «Екватор». Потім – трудився на овочевому ринку. Певні сімейні обставини залишили чоловіка на вулиці. Коли ж розпочалася війна, він прийняв рішення піти волонтерити.

«Рішення прийшло саме собою. Не сидіти ж на вулиці, ходити жебракувати. Я ніколи такого не робив і не хочу», – розповідає Володимир.

Він запропонував свою допомогу на базі Гумштабу, і тут його тепло прийняли. Тепер кожного дня чоловік розвантажує машини з гуманітарною допомогою. Каже: роботи вдосталь, і йому від того радісно.

«У мене з’явився певний стимул. Інший погляд. Раніше я плив за течією, а зараз у мене інші думки, бачення інше. Я поки що нічого не планую, адже ніхто не знає, коли закінчиться війна. Але поки буде працюватиме Штаб, я буду тут, із командою. Я допомагаю розвантажувати все, у мене ось навіть є бейджик «волонтер-вантажник». Я встаю вранці, і в мене перша думка «От би швидше прийти сюди». Ось чесно, не лукавлю», — сказав він.

Всього за декілька тижнів життя Володимира кардинально змінилося. У Штабі він знайшов нових друзів. З ними він і зустрів свій 61-ий день народження.

«У мене такого ніколи не було, і таких друзів теж. Мені дуже приємно, що тут гарної думки про мене. Я тут у всіх на очах, ні з ким не конфліктую. Я взагалі не конфліктна людина. Просто спокійно працюю, і це по життю так було. Завжди мене щось турбувало, все в мене було всередині, бо не було з ким поговорити. Хоча багато в моєму житті було образ, але я ніколи не відповідав на це», — сказав він.

Керівництво Штабу у співпраці з місцевою владою посприяли поселенню чоловіка у гуртожиток. Тепер йому є де жити, та заради чого. Наш колега зізнається: навіть не міг уявити, що війна принесе в його життя більше добра, аніж мирний час.

«Коли почалась війна, всі були приголомшені цією новиною. Тому зараз розмови тільки про те, щоб настав мир. Я дуже співчуваю тим людям, які залишилися зараз без даху над головою. Без того, що вони наживали роками. Адже я розумію, що це таке…», — сказав він.