В.Кудряшова: Солідарність - "двигун прогресу" чи "гальмівний шлях"?

Сидиш ти в черзі до лікаря в поліклініці, чи їдеш автобусом — повсюди роздаються роздратовані вигуки підстаркуватих «філософів», що «обмивають кісточки» політикам і затято сперечаються, хто з них скільки поклав собі у кишеню. А молоді небайдужі патріоти просуваються ще далі, від слова до «діла»: так зав’язуються бійки, в яких опоненти доводять свою точку зору за допомогою дуже важливих «аргументів» — кулаків, стусанів та ляпасів. Однак таким чином розлючені активісти не лише «вмивають кров’ю» своїх супротивників, а й псують свої власні нерви…

Даремно щось комусь доводити: в більшості випадків опозиціонер все одно залишається при своїй думці, бо людину не так легко примусити змінити свій світогляд, що формувався протягом кількох років, а то й десятків років.

Але це зовсім не означає, що люди повинні в усьому погоджуватись один з одним. Адже в іншому випадку наші звивини просто деградували б, натомість палкі дискусії тренують мозок. Якби науковці вперто не доводили свою точку зору, навряд чи би людство отримало б більшість відомих винаходів. Словом, якби керівники в усьому згоджувались зі своїми підлеглими, діти б в усьому слухались своїх батьків, а держава виконувала б усі вимоги своїх громадян, уже б усюди панувала анархія. Бо, як не парадоксально, без усіх цих суперечок, «з’ясувань відносин», хай навіть невеличких сварок люди втрачали б увесь сенс життя, що в ідеальному світі перетворилось би просто в одноманітне існування.

Однак не варто зараз же проводити «бойову розминку», брати до рук палицю і йти карати тих, хто має іншу, відмінну від вашої думку. Адже існує ще таке поняття як «солідарність» — тобто єдність думок, поглядів.

Я недарма згадала про це. Може, це здасться вам дивним, але не тільки у першотравневі слова усі працюючі люди лежать вдома на диванах і розмірковують про свою солідарність з тими, хто також отримав довгоочікуваний вихідний у цей світлий весняний день. Адже солідарним можна бути не тільки на роботі з колегами, у своїй родині чи з друзями, але й знайти собі однодумців у питаннях патріотизму, особливо у такий складний час для нашої країни.

Тож є чудова нагода поцікавитись в оточуючих, в яких галузях життя єдність між людьми є просто необхідною, а в яких випадках кожен небайдужий повинен мати власну думку і не боятися її висловлювати.

Останнім часом журналісти віддають перевагу Інтернет-опитуванням, але мені хотілося подивитись в очі своїм респондентам і зрозуміти, наскільки ж підняте мною питання їх цікавить. Так що ж, опитувати лише своїх однокласників і ровесників? Звичайно ж, ні, адже думка строкатої вибірки — набагато цікавіша за роздуми кола людей однакового віку, статі й світогляду і дає змогу скласти повніше уявлення про розглянуту проблему.

Зачувши питання: «У яких ситуаціях люди повинні бути солідарними одне з одним?», учителя підіймали голови від своєї писанини, а учні задумливо розмірковували. Ну що ж, саме час «обнародувати» їх гідні відповіді.

Ганна Олександрівна Моргаєва, вчитель англійської мови школи №1:

«Ні, люди не повинні бути солідарними абсолютно в усіх ситуаціях. У думках і поглядах так, бо, як кажуть, «скільки людей, стільки й думок». Дуже важливою є єдність поглядів між чоловіком та жінкою, між громадянами однієї країни. Але, на жаль, не солідарні одне з одним наші політики, тому й не можуть поставити собі спільну ціль для подолання складної ситуації в Україні. Якби між ними була б солідарність, у нашій країні не було б війни».

Яна Кавелашвілі, учениця 10-Б класу МЗОШ №1:

«Багато письменників підіймали питання про солідарність у своїх творах і про це справді дуже важливо знати. Бути солідарним — залишатись особистістю і не забувати про інших».

Лідія Григорівна Матіюк, вчитель біології МЗОШ №1:

«Люди повинні бути солідарними в гуманітарних питаннях, а також у питаннях збереження природи і здоров’я».

Євгенія Зіновіївна Вервика, вчитель української мови МЗОШ №1:

«Солідарність важлива у питаннях державної політики, адже народ, який має сильного лідера і сформовану національну ідею — непереможний. До того ж, українці повинні бути солідарними щодо дотримання народних звичаїв, традицій, норм моралі».

Марина Геннадіївна Аркуша, вчитель світової літератури МЗОШ №1:

«Кожен громадянин прагне жити в державі, де панує злагода і мир, тому треба бути солідарними саме в цьому питанні. Звичайно, моральні погляди людей можуть при цьому суттєво відрізнятись, але незалежно від цього кожен з нас повинен допомагати оточуючим: брати учать у різноманітних акціях милосердя, втішати хворих, тим самим рятуючи безліч життів».

Марина Геннадіївна Зальотіна, вчитель німецької мови МЗОШ №1:

«Важко сказати… Напевно, в толерантному ставленні до точки зору іншого, і взагалі, у правових питаннях. Дивлячись на події в країні, розумієш також важливість солідарності в патріотизмі».

Катерина Сидоренко, учениця 10-А класу МЗОШ №1, президент учнівської Ольжичевої республіки:

«У кожної людини є своя думка, і тільки від нас залежить, підтримати її чи заперечити. Звичайно, я одноголосна зі своїми знайомими в добрих починаннях, але ніколи не підтримаю людину, якщо вона вирішить, наприклад, вчинити злочин. Солідарність потрібна також в питаннях патріотизму. До того ж вона не завадить в турботі про інших: цілувати батьків, втішати друзів, дарувати свою любов оточуючим — це може і повинен робити кожен з нас».

Богдан Москальський, учень 9-Б класу МЗОШ №1, кандидат в президенти учнівської Ольжичевої республіки:

«Треба бути солідарними під час спілкування з іншими людьми: дати змогу висловитись своєму опонентові, навіть якщо ви не погоджуєтесь із ним. Не можна засуджувати його ідею, адже не буває неправильних ідей, і в кожній з них — суть. Солідарність треба виявляти також у ставленні до природи».

В’ячеслав Тітушин, учень 10-Б класу МЗОШ №1:

«Я вважаю, що люди повинні бути солідарними в усіх сферах діяльності, проте кожному необхідно мати при цьому власні погляди. Адже якби вони завжди були солідарними, з цього нічого не вийшло б…»

Але найбільше моє питання «зачепило за живе» педагога-організатора школи №1 —
Діану Рафаелівну Григор’ян:

«У спілкуванні люди повинні розуміти одне одного: не тільки слухати, але й чути. Завжди треба вміти прислухатись, яку інформацію до тебе хочуть донести та зуміти вчасно приховати роздратованість. Адже слово за слово — і виходить цілих ланцюжок образ. Треба пам’ятати, що навіть одна необережно висловлена думка може «поранити» людину на все життя. (Щось на кшталт: «Вилетить горобець — не спіймаєш» — прим.автора).

Ніколи не можна рахуватись із стереотипами: варто спочатку самому поспілкуватись із людиною, на якій суспільство поставило «клеймо» неблагонадійної, а потім вже робити про неї певні висновки. Тобто, не варто до інших ставитись упереджено: можливо, ця людина насправді не така й погана, як про неї думають.

Не треба забувати про толерантність і в родині, бо діти завжди, наче губка, «вбирають» у себе модель поведінки своїх батьків. Доведено, що діти, у сім’ї яких поводили себе у ставленні одне до одного агресивно, копіюють своїх родичів у відносинах з іншими людьми в подальшому. Саме тому як у родині, так і в соціумі дуже важливо залишатися лояльним до багатьох проблем і керуватись у їх вирішенні здоровим глуздом.

Крім того, кожен з нас повинен завжди аналізувати свої вчинки, вміти визнавати себе неправим та «переступити» через себе, попросивши вибачення у дорогої йому людини. Тоді усім нам жити стане простіше і приємніше. Ось чому дуже важливо зберігати солідарність в усіх вищеперерахованих питаннях спілкування».

Я дуже вдячна моїм респондентам за такі щирі й по-справжньому філософські відповіді. Сподіваюсь, що кожен з читачів справді замислиться про важливість солідарності усіх українських людей: не тільки в особистих питаннях, але й в громадських, не лише на словах, але й в діях.