Хто винен, що у школярки синець під оком? Вчителі просять поважати їх труд

Нагадаємо, після звернення до нашої редакції мами 11-річної дівчинки, учениці школи №44 (Корабельний район Миколаєва), з’явився ряд публікацій, засуджуючих поведінку директора школи, яка, не стримавшись на уроці , жбурнула книгу, що зачепила обличчя школярки. У результаті — синець під оком дівчинки, міліцейські перевірки, гнівні вимоги батьків звільнити нестриманого педагога…

Але «інша сторона» також вирішила не мовчати — до Korabelov.info надійшов лист, підписаний «Вчителі ЗОШ №44», який ми публікуємо без змін та коментарів. Натомість, пропонуємо читачам замислитись та висловити свої думки щодо проблем, яких торкнулися педагоги у листі:

Задоволена своєю роботою, поклала надрукований конспект в папку, «скинула» на флешку презентацію.

І ось зараз входжу до класу і мрію про одне: все заплановане провести, щоб мене послухали, не відволікалися, не розмовляли, а працювали. І щоб мої учні взяли те, що я можу їм дати. Бо я знаю, як навчати, я хочу навчати, я вмію навчати. Діти, беріть мої знання, користуйтеся ними, знайте, скільки знаю я, знайте більше мене!

Але мріям не судилося здійснитися! Перші 5 хвилин я їх заспокоювала і намагалася посадити на місця, чекала, поки вимкнуть телефони, ще 5 хвилин терпляче чекала, поки приготуються до уроку. І далі: не знаю, не підготував, забувся, не читав. Смішки, викрикування, ігри на мобільному під партою і т. п.

Урок, який я вчора виплекала, творила розумом і серцем, полетів шкереберть. На жаль, це все частіше трапляється в сучасній школі. Звичайно, не завжди це так, але…

Ось у таких умовах працюють зараз учителі. Працюють, не опускають рук! І кожного уроку з надією входять до класу… Чи є на землі професія більш благородна вчительської?

Але в нашій державі ставлення до вчителя зневажливе. Що б не сталося в школі, винні вчителі. А батьки? Коли вже почнуть питати з батьків, коли вони справді почнуть нести відповідальність за поведінку, навчання їхніх дітей?

Зараз Інтернет гуде про випадок, який стався з директором нашої школи. Ніхто не слухає її пояснень: не била вона дівчинку, книжку кинула на парту. А книжка, розкрившись, зачепила дівчинку. Так, зірвалася. Так, не витримали нерви. Так, не повинна була цього робити. Але дайте відповідь на питання: чи кинула б вона книжку, якби дівчина слухала її, виконувала на уроці те, що повинна виконувати. Цей клас дуже не простий. Щоб провести урок в цьому класі, треба докласти багато зусиль та енергії.

Ми сподіваємося, що батьки наших учнів, серед яких є й випускники нашої школи, з порозумінням поставляться до прагнення педагогічного колективу знайти спільну мову, і ми зможемо порозумітися.

Припав до душі один коментар: «Успешный процесс обучения в педагогике возможен лишь тогда, когда в сознании учеников сформирован авторитетный образ учителя. Учеба – тяжелый труд, который нужно контролировать. Одной мотивацией и «сладеньким», как нам втолковывают западные «психологи», не обойтись. Детей нужно учить трудиться». То ж хто навчить дітей трудитися, дасть знання? Тільки вчитель! І, якщо в нашій державі не зміниться ставлення до вчителів, якщо не припинять у ЗМІ створювати образ учителя – жорстокого, бездушного хапуги – наша школа перетвориться на школу, схожу на американську, де учні на уроці займаються своїми справами, на голові стоять, а вчитель, не звертаючи уваги на цей хаос, веде урок. І в результаті діти отримують атестати, в яких за знання предметів стоять нулі. Такої освіти ми прагнемо?

М.О.Некрасову, російському поету, належать слова, які часто згадують напередодні Дня вчителя: «Учитель, пред именем твоим позволь смиренно преклонить колени». Не треба прихиляти перед нами коліна, просто поважайте нас і наш труд.

Вчителі ЗОШ № 44