Подорож у казкову країну мови

9 листопада українці відзначали День української писемності та мови. Дитяча бібліотека, що у Корабельному районі, як і завжди, не залишилась байдужою до цієї події.

Іноді складається таке відчуття, що дітлахи, насамперед, бажають зустрічі не так зі святом, як з бібліотекарями, а саме з Наталією Олексіївною, та Лілією Георгіївною.

Кожне свято — це ніби-то фурор. Фантастичні презентації, безліч книжок, затишок, який кожна людина шукає і іноді не знаходить, або не помічає такі місця.

Якщо вам є про що подумати чи замислитись, приходьте до бібліотеки. Різні автори, твори, книжки, іноді інша невідома мова, цікава і трохи загадкова. Хоча ми іноді полюємо за тимчасовою екзотикою, а чи знаємо своє рідне? Своє коріння, свою мову? Ту мову, якою бабуся співала колисанки, добрі, лагідні, співучі.

Пам’ятаєте:

Про цю співучу і неповторну мову вели розмови діти між собою та дорослими у дитячий бібліотеці: 8 листопада — учні школи № 43 (2 клас):

{gallery}2012/11/12/1{/gallery} 

а 9 листопада — учні 54-ї школи:

{gallery}2012/11/12/2{/gallery}

І ребуси, і загадки, і подорож у казкову країну мови — все таке цікаве і іноді незвичайне! Купа книжок, в яких щось зрозуміле, а щось і ні…

Хлопчики та дівчата поважно перевертали сторінки книжок. У них навіть не було часу на посмішки. Вони зачаровано шукали: хто динозаврів, хто старовинні фортеці, а кому просто у величезному словнику були цікаві нові та невідомі слова. І дійсно цікаво, що таке урбанізація, глобалізація… Не слова, а чудовиська якісь. Нічого, попереду велике життя, і ці слова вам колись стануть зрозумілими.

Колись Костянтин Ушинський писав:

«Коли зникає народна мова – народу нема більше!…

Відберіть у народу все – і він усе може повернути, але відберіть мову, і він ніколи більше не створить її; нову Батьківщину навіть може створити народ, але мови — ніколи: вмерла мова в устах народу – вмер і народ».

Тож пам’ятайте і бережіть свою рідну мову, таку гарну та співучу!

Наталія Турухіна