Свято давно минуло, але це не означає, що не потрібно шанувати учительську працю

Нагадаємо, ми писали про гурток Дитячого Центру (ДЦ) позашкільної роботи Корабельного району «Юний кореспондент» (керівник гуртка – Полупанова Марія Борисівна).

Перші спроби професійного аналізу журналіста-початківця ДЦ здійснила член гуртка Дар’я Безрученко:

«На початку жовтня у Корабельному районі вшановано одну з найважливіших професій – учительську. В кожному навчальному закладі нашим наставникам дарували квіти, слова привітання та дякували за тяжку і сумлінну працю.

Ось і наш Дитячий центр позашкільної роботи (де також працює багато досвідчених педагогів) не залишився байдужим і приготував для вчителів справжнє свято. Ми, юні кореспонденти гуртка журналістики, були запрошені на нього з особливою місією – написати замітки з приводу цього свята. У мене вони вийшли такими.

Дивлячись шоу, яке влаштували діти з театрального гуртка, я мимоволі порівнювала його з посвятою гімназистів, яка проходила нещодавно у гімназії №3. Звичайно, заходи різні за своїм призначенням та метою, але все ж таки було в них дещо спільне. Я намагалася виявити, що саме. Отже, концерт розпочався…

В залі була по-справжньому святкова атмосфера – на стінах майоріли різнокольорові повітряні кульки, а над сценою був прикріплений великий плакат з написом «Вітаємо Вас зі святом». Водночас я пригадала вигляд зали, де проходила посвята п’ятикласників – тоді теж були кульки і яскраві квіти, але в усьому можна було помітити офіціальність події – у хвилюванні учнів та серйозних обличчях вчителів. Але повернемося до Дитячого Центру.

Дівчата та хлопці вийшли на сцену – поздоровляти улюблених керівників гуртків. Там були діти різного віку і доросліші артисти не захотіли миритися з тим, що їм доводилося влаштовувати свято разом з молодшими за віком і влаштували змагання. Це нагадало мені, як Слон та Індичка ділили п’ятикласників гімназії на команди та грали з ними в різні ігри, що принесло дітям справжнє задоволення.

Але це була не остання деталь, яка поєднувала два зовсім різні заходи. Перше привітання, яке діти приготували для керівників гуртків ДЦ було дуже оригінальне – вони розповіли, що прогнозують зірки кожному наставнику за знаками зодіаку. На гімназійному святі, звичайно, гороскопу не було, але п’ятикласників привітали не менш цікавим способом – справжні козаки частували їх кашею, а класні керівники – паляницями зі срібними п’ятаками всередині.

Цікавою подробицею концерту до дня Вчителя була і Клятва Вірності, яку прийняли педагоги, котрі працюють у Дитячому центрі недавно. Вони присягалися, що будуть робити все, щоб заняття у їхньому гуртку були цікавими та корисними. Вони й не підозрювали, що місяцем раніше на вірність гімназійним нормам присягали новоспечені учні гімназії урочисто промовляючи свій Кодекс Честі. За умовою присяги учні мали служити на вірність гімназії.

Але варто повернутися до наших керівників гуртків. На сцені, до речі, виступають молодші артисти, які не хочуть поступатися старшим. А вітали вони педагогів…частівками, що склали про них! Цей яскравий номер важко забути – він справді видався цікавим і кумедним, як виступ Короля країни Лінивих перед школярами — гімназистами.

Було ще кілька номерів, схожих на гімназійне свято – український танок з піснями артистів ДЦ і грецький танець п’ятикласників, вірші, що розповідали діти для учителів та поезії, які класні керівники присвятили своїм учням.

Та все ж, не буває заходів зовсім однакових. Наприклад, новини Дитячого центру, які діти подали з гумором та жартівливим настроєм – номер видався дуже веселим.

На жаль, усі свята закінчуються. День Вчителя завершився, як і варто було очікувати, привітанням майстрів педагогіки.

Тоді я зрозуміла, що було спільного між двома цими святами – на обох заходах вчителі могли чітко побачити плоди своєї праці та зрозуміти, що вони дуже потрібні нам, учням.

Мабуть, зараз це буде не дуже доречно, але я все ж таки хочу подякувати усім педагогам за те, що збагачують наш розум та душу. Свято давно минуло, але це не означає, що не потрібно шанувати учительську працю».