491 день на позиції, самотужки ампутовані ноги й вивезення повітряним дроном: як український боєць дочекався порятунку

На Харківщині провели незвичайну евакуаційну операцію: пораненого українського військовослужбовця, який через важкі травми не міг самостійно залишити позицію, вивезли за допомогою важкого безпілотника. Для цього використали гексакоптер Heavy Shot “Аюдаг-6”, здатний перевозити значний вантаж.

491 день поспіль на бойовій позиції  перебував  49-річний Костянтин Власенко з позивним “Магура”, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади. За цей час він пережив важкі поранення, втратив обидві ноги, залишився без побратима та тривалий час виживав в укритті, отримуючи їжу й медикаменти завдяки безпілотникам.

Як повідомляє Суспільне Харків, порятунок організували спільними зусиллями кількох військових підрозділів і української оборонної компанії “Gurzuf Defence”. Через активність російських безпілотників традиційна евакуація була надто небезпечною. У результаті військового доправили повітрям, а дрон із ним на борту подолав 62 кілометри.

Поранення, загибель побратима та місяці в укритті: як виживав Костянтин

Костянтин Власенко розповів, що дістав поранення на Куп’янському напрямку внаслідок скидів боєприпасів із російських дронів. Праву ногу він втратив у квітні, а ліву – у травні.

Військовий згадав, що тоді на позиції було особливо важко через погоду. Коли танув сніг, укриття затопило. Одяг промок, а вночі вдарив мороз. Попри те, що побратими намагалися скидати йому сухі речі, переодягнутися в таких умовах було небезпечно й незручно. До поранень додалося обмороження.

“Ворог “птахом” прилітав і кидав. Нашу позицію затопило, коли сніг танув. Ворог нас побачив і був скид. Попало у ноги, ліву перебило, зачепило праву. У нас все було мокре, одяг був мокрий, хоч і хлопці нам скидували сухе, але переодягнутися вночі було дуже і небезпечно і незручно, тож у мокрому сиділи, а вночі мороз пішов. Почало ще обмороження йти”, – згадує військовий.

Окремим болем для Костянтина стала загибель побратима, яка сталася 16 лютого. За словами бійця, того дня товаришеві виповнилося 50 років. Він загинув після ворожого скиду, а сам Костянтин через власні поранення не зміг його захистити.

“У нього був день народження, ювілей – 50 років. Я його не уберіг. Мені важко було з ним, я його оберігав. У цей раз не зміг, бо в мене були поранення, не зміг його так уже захистити. Був скид. І він потрапив на скид. Ворог любить вночі скиди робити, щоб не було видно поранення, куди і що мотати. До ранку він не дожив. З 16 лютого я лишився сам”, – розповідає Костянтин.

Після цього військовий залишився на позиції сам. Йому довелося шукати укриття, де можна було перечекати небезпеку. Таким місцем стала розбита будівля, де він згодом сховався під піччю.

“Потім і там мене розбили, що мені прийшлось лізти під пічку. І до жовтня я провів оце під піччю”, – говорить боєць.

Попри тяжкий стан, Костянтин намагався самостійно надавати собі допомогу. Він наклав турнікет, а коли кровотеча зменшилася, зробив бандаж і зняв його. Побратими скидали йому медикаменти, які допомагали триматися.

“Турнікет я знаю, що довго залишаться в ньому неможна. Я наклав спочатку турнікет, потім, як вже кров не сильно виливатися стала, капати, зробив собі бандаж і зняв турнікет. Мені скидували ліки.”

За словами військового, знеболювальні препарати він приймав приблизно місяць-півтора. Згодом вирішив поступово відмовлятися від них.

“Я не хотів вже до них звикати і потихеньку звикав до болю. Звикнув, я не одного знеболювального вже до евакуації не вживав”, – розповів боєць.

Евакуація важким дроном: “Пілот мене ніс не як мішок картоплі”

Евакуювати Костянтина звичайним способом довго не вдавалося. Російські війська посилили застосування безпілотників, через що пересування військових до позиції стало надзвичайно небезпечним.

Спочатку планували провести ротацію, а не евакуацію. Однак військовослужбовці не змогли дістатися до пораненого. Костянтин розумів небезпеку для тих, хто міг би піти за ним, і вже не сподівався повернутися.

“Перша спроба була заміну зробити, не евакуювати, а ще заміну зробити. Хлопці не могли дійти, бо вже ворог наростив свій льотний потенціал. Вони “двухсоті”. Я вже не хотів, щоб за мною хтось йшов. Я вже з згоден був залишитися там назавжди”, – говорить Костянтин.

Команду, яка зрештою організувала його порятунок, боєць називає ангелами. Для евакуації використали важкий безпілотник, конструкція якого дозволяє перевозити людину на спеціальному кріслі.

“Це великий дрон, низький, він на ногах стоїть. Під нього можна лізти лежачи. В ньому є крісло, в яке ти маєш влізти, карабіни.”

Костянтин особливо відзначив роботу пілота, який керував дроном під час польоту. Згодом з’ясувалося, що вони земляки – обидва з Кривого Рогу.

“Уклін – це мало. Вся моя душа, все моє життя належить їм. Усе, що я можу для них зробити, я зроблю. Там багато людей було залучено. Пілот у мене ще був… Він ніс мене не як мішок картоплі, а як людину, як на справжньому літаку. Йому дуже сильно вдячний. Я дізнався, що це мій земляк з Кривого Рогу, і ще з того району, де і я живу. То це для нас був такий шок”, – усміхається Костянтин.

Військовий також наголосив, що витримати тривале перебування на позиції йому допомагали віра та підтримка побратимів і командування.

“Підбадьорювало командування. В мене дуже хороший ротний, дуже хороші хлопці, побратими мої. Вони всі за мене переживали. І це мене, що хтось за мене ще думає, ніхто не залишив, тримало”, – говорить боєць 30-ї бригади.

Допомога надходила навіть тоді, коли ворог знищував посилки, скинуті з безпілотників.

“Якщо мені приносили посилку і ворог її знищував, одразу була ще одна. Аби мене нагодувати, ліки мені скинути.”

Heavy Shot “Аюдаг-6”: дрон для надскладних завдань

Для евакуації Костянтина залучили кілька військових підрозділів і українську компанію “Gurzuf Defence”, яка виробляє важкі безпілотники-бомбери Heavy Shot.

Один із директорів компанії на ім’я Іван розповів, що модифікацію Heavy Shot під назвою “Аюдаг-6” розробили приблизно за рік до операції. Спочатку її задумували як багатофункціональну платформу для логістичних завдань, яку військові могли б адаптувати до різних потреб.

“Наша компанія “Gurzuf Defence” вже більше трьох років виробляє, в принципі, серійно борти, бомбери “Heavy Shot”, які застосовуються по всій лінії фронту. І, відповідно, даний борт – модифікація “Heavy Shot” під назвою “Аюдаг-6″, він вже був розроблений десь рік тому назад. Розроблявся він як багатофункціональна така платформа, цільове його призначення – це логістика, логістичні місії. Але робився він таким чином, щоб військові могли його використовувати під різні цілі”, – говорить Іван.

Коли військові звернулися до виробників із проханням надати безпілотник для евакуації пораненого, компанія погодилася допомогти. Інженери разом із військовими доопрацьовували конструкцію та адаптували платформу до нового завдання.

“Коли до нас звернулись хлопці по допомогу, щоб надати такий дрон для такої місії, звичайно, ми одразу погодилися, робили все можливе, допрацьовували всі деталі разом з хлопцями, для того, щоб ця платформа була повністю адаптована для цієї місії.”

За інформацією, оприлюдненою на сайті компанії, під час евакуації дрон перебував у повітрі понад годину та пролетів із військовим 62 кілометри.

Іван розповів, що раніше безпілотники компанії використовували для транспортування вантажів, зокрема боєприпасів вагою до 100 кілограмів, а також для виконання логістичних завдань. Однак евакуація живої людини стала для нього особливо відповідальною місією.

“Коли ми брали участь у багатьох місіях, скидали разом з військовими і бомби 100 кілограмів, і різні були місії, логістичні були місії, але коли ми брали участь у цій місії і побачили, коли це не логістика, це не бомба, а жива людина, то я почав молитись всім небесам і всім святим, щоб воно вийшло. Тому що ти відчуваєш рівень відповідальності і дуже сильно тримаєш кулаки”, – говорить Іван.

Підготовка до операції тривала до двох місяців. За словами представника компанії, військові вважають її першою у своєму роді повітряною евакуацією пораненого безпосередньо з фронтової позиції за допомогою такого безпілотника.

“Це, в принципі, єдина евакуаційна місія – перша в історії війни, – коли людину евакуювали повітряним судном. І складність цієї місії, я думаю, всі розуміють, тому що коли тобі не кілометр, не два кілометри, а більше 10-15 треба нести людину, і ти розумієш, що постійно йдуть повітряні бої, постійно йде подавлення… В таких умовах це дуже складно і це засіб останньої надії. Це повинні розуміти і пілоти, це повинна розуміти людина, яку евакуюють, і це повинні зрозуміти командири”, – каже Іван.

Він також повідомив про технічні можливості платформи. За його словами, на гексакоптері піднімали 135 кілограмів, а цей результат зафіксували як рекорд України серед виробників такого типу безпілотників. Робоча маса вантажу, за його оцінкою, становить 70-80 кілограмів за дальності польоту до 20 кілометрів. Крім того, компанія вже завершує розробку ще однієї платформи аналогічного класу, розрахованої на вантаж до 150 кілограмів. Заявлена дальність її роботи становитиме 15-20 кілометрів.

“На даний момент це гексакоптер. Піднімали ми на ньому 135 кілограм, це фіксували, ми навіть встановили рекорд України на цьому борті між виробниками. Його робоча маса – 70-80 кілограм, якщо ми говоримо до 20 кілометрів. Також зараз у нас вже розроблений на фінальній стадії борт такого ж порядку, але на 150 кілограм, відповідно дальність – 15-20 кілометрів.”

“Костянтин працював чіткіше за нас”: як військові організували операцію

Військовослужбовець 92-ї окремої штурмової бригади з позивним “Вейдер” розповів, що під час підготовки до евакуації команда не врахувала деякі побутові деталі. Зокрема, пораненому не дали баф і захисні окуляри, через що під час польоту йому було прохолодно, а вітер задував в очі.

“Треба сказати, що ми не подумали про баф, тому Костянтину було трохи прохолодно. А також не дали окуляри, щоб повітря не задувало в очі, щоб він міг спостерігати за цими краєвидами”, – говорить “Вейдер”.

За його словами, пілотом під час евакуації був військовослужбовець 30-ї бригади. Перед польотом Костянтина проінструктували щодо того, як поводитися з дроном і під час перебування в повітрі. Команда могла стежити за станом бійця та підтримувати з ним зв’язок. Попри поранення, Костянтин чітко виконував усі інструкції, що допомогло провести операцію швидко.

“Ми могли спостерігати, що відбувається з бійцем, спілкуватися з ними. Треба зауважити, що Костянтин виконував все неймовірно чітко і з неймовірною швидкістю, незважаючи на його поранення. Мабуть, він відпрацював найчіткіше з усіх нас, тому що дуже швидко пройшла ця операція. Все, що залежало від нього, він виконав на відмінно.”

Організація евакуації потребувала координації кількох напрямків роботи. Військові залучили фахівців радіорозвідки, засоби радіоелектронної боротьби, повітряне прикриття та безпілотники для відволікальних маневрів. Одночасно здійснювали вогневе ураження противника.

“Основна складність полягала в тому, щоб організувати злагоджену роботу всіх підрозділів: від радіорозвідки, прикриття РЕБом, також здійснювалося прикриття повітряними засобами, проходили певні відволікаючі маневри з використанням БпЛА. І, звісно, вогневе ураження противника також одночасно велось”, – говорить “Вейдер”.

Що відомо про стан Костянтина: попереду реабілітація та протезування

Після евакуації Костянтина доправили до шпиталю в Харкові, де йому провели кілька операцій. Начальник відділення хірургічної інфекції та термічних ушкоджень Володимир Купріянчук пояснив, що стан пораненого значною мірою залежав від допомоги, яку він отримував безпосередньо на позиції.

Побратими скидали Костянтину медикаменти та харчування за допомогою дронів. Завдяки лікуванню вдалося уникнути низки небезпечних ускладнень, зокрема нагноєння та гангрени, які могли загрожувати життю військового.

“Враховуючи, що за допомогою дронів на позицію скидалися медикаменти та харчування, за допомогою цього не було складних ускладнень, нагноїння, гангрен та всіх інших ускладнень, які б могли б забрати його життя. Тому до нас він вже поступив з гранулюючими ранами на гомілковостопних суглобах, тобто було видно, що в нього були і антибіотикотерапія, і протизапальні препарати, якими він користувався, і це дало змогу не отримати ускладнень, які б могли призвести до летального випадку”, – пояснює медик.

Надалі на військовослужбовця чекає комплексне лікування, реабілітація та підготовка до протезування. За словами Володимира Купріянчука, лікарі вже визначили подальший план медичної допомоги. Костянтина планують перевести до іншої лікарні в Харкові, яка спеціалізується на протезуванні.

“Складний пацієнт – полікувати комплексно, зрозуміти, як його протезувати. У нас вже все це сплановано, ми переведемо його у місті Харкові в іншу лікарню, яка буде займатися його протезуванням.”

Історія Костянтина Власенка показала, наскільки важливою може бути взаємодія військових підрозділів, медиків і розробників українських безпілотників. У ситуації, коли звичайна евакуація була надто небезпечною, саме важкий дрон став способом вивезти пораненого захисника з позиції та доправити його до лікарів.

Раніше ми писали:

• Тяжёлый дрон эвакуировал раненого с позиции на фронте
• Два тижні в одному бліндажі з росіянином: поранений одесит вижив, ворога взяли в полон
• Командир загинув, поранений стік кров’ю, еваку не дали: як КСП у Гуляйполі захопили росіяни
• Український воїн п’ять днів утримував позицію в повному оточенні
• Приклад мужності: захисник з Миколаєва відзначений бойовою нагородою “Золотий хрест”