Силовики женуться за дорослим контентом, поки тяжкі сексуальні злочини лишаються проблемою

Поки країна воює, правоохоронці й далі витрачають ресурс на справи про інтимний контент між дорослими, а суди масово карають людей за приватні фото, чати та вебкам.

30.05.2026

0 702

В Україні знову загострилася дискусія навколо статті 301 Кримінального кодексу України, за якою людей можуть карати за виготовлення, зберігання або поширення порнографічних матеріалів. Формально йдеться про “суспільну мораль”, але на практиці під кримінальні справи часто потрапляє інтимний контент між дорослими людьми, приватні переписки, вебкам або фото, надіслані у месенджерах, – пише texty.org.ua

За наданими даними, навіть обмін інтимними фото між дорослими людьми може трактуватися правоохоронцями як “виготовлення, збереження і поширення порнографічних матеріалів”. Санкція за статтею 301 КК України може передбачати штраф від 34 тисяч до 85 тисяч гривень, обмеження або позбавлення волі до 5 років. Найчастіше такі справи фігурують у контексті приватних листувань у Telegram та Viber.

Тема знову стала гучною після того, як 20 травня 2026 року правоохоронці затримали 4 керівників головних управлінь Національної поліції України та їхніх заступників за підозрою у “кришуванні” порнобізнесу. Після цього розмови про декриміналізацію дорослого добровільного порно активізувалися з новою силою.

Але вже 28 травня 2026 року Верховна Рада України не змогла ухвалити законопроєкт про декриміналізацію порнографії. “За” проголосували лише 207 народних депутатів. Проти були 5, утрималися 3, а ще 60 депутатів просто не голосували. Фракції “Європейська солідарність” і БЮТ, за наведеними даними, не дали жодного голосу “за”.

До цього, 27 травня 2026 року, на korabelov.info вже повідомлялося, що Міністерство внутрішніх справ України погодило текст відповідного законопроєкту майже без зауважень, а міністр Ігор Клименко фактично переклав подальшу відповідальність на парламент: документ уже перебував у Верховній Раді України.

Загалом автори дослідження проаналізували близько 3,5 тисячі справ у судовому реєстрі, порушених за статтею 301 КК України. Вони дійшли висновку, що стара радянська логіка боротьби з порнографією досі створює простір для абсурдних вироків, корупційних ризиків і відволікання правоохоронців від справді тяжких злочинів.

За 20 років, починаючи з 2006 року, у судовому реєстрі знайшли 3473 справи щодо порнографії. Із них 2293 завершилися вироками, що стосуються дорослої порнографії. Тобто приблизно 66% таких справ доходять до обвинувальних рішень.

Окремо було проаналізовано 1505 судових вироків. Серед них 1084 випадки стосувалися продажу порнографічного контенту у форматі фото, відео або онлайн-чатів, ще 30 — онлайн-трансляцій. Найчастіше такий контент пересилали саме через Telegram або Viber.

Найбільше справ за статтею 301 КК України зафіксовано у Дніпропетровській області — 331, Харківській області — 247, а також у Києві — 245. Найменше таких справ виявили у Чернігівській, Київській та Волинській областях.

Проблема в тому, що правоохоронна система часто підміняє реальну боротьбу з насильством переслідуванням дорослих людей за добровільний інтимний контент. У наданому аналізі прямо зазначається: серйозні сексуальні злочини, зокрема насильство або експлуатація дітей, розслідуються гірше, ніж загальнодоступна доросла порнографія.

Окрема критика стосується методів розслідування. Щоб довести факт “злочину” у приватних чатах або на онлайн-платформах, правоохоронці проводять контрольні закупівлі за бюджетні кошти, переглядають матеріали, вилучають телефони, комп’ютери та призначають експертизи. Потім суди часто завершують справи штрафами, умовними строками або визнанням провини обвинуваченими.

Фактично держава витрачає час слідчих, прокурорів, експертів і судів на контент дорослих людей, створений за згодою. І це відбувається під час повномасштабної війни, коли ресурс правоохоронної системи мав би бути максимально зосереджений на злочинах проти безпеки держави, воєнних злочинах, насильстві, торгівлі людьми та експлуатації неповнолітніх.

Критики чинного підходу наголошують: кримінальна відповідальність має залишатися там, де є реальна шкода — примус, шантаж, поширення без згоди, експлуатація, насильство, дитяча порнографія, торгівля людьми. Але дорослий добровільний контент між повнолітніми людьми не повинен автоматично перетворюватися на кримінальну справу.

У цьому й полягає головний абсурд: держава одночасно говорить про податки, цифрову економіку й наповнення бюджету, але продовжує криміналізувати сферу, яка вже існує фактично. Раніше Данило Гетьманцев заявляв, що близько 8 тисяч українців у 2023 році отримали сукупно 5 мільярдів гривень доходу від OnlyFans, а потенційні податкові надходження могли б становити близько 1 мільярда гривень на рік.

Ще один показовий момент — реакція суспільства. Петиція щодо декриміналізації порнографії набрала понад 25 тисяч голосів, після чого Президент України Володимир Зеленський відповів, що остаточне рішення належить до повноважень Верховної Ради України.

Після провалу голосування 28 травня 2026 року питання залишилося відкритим. І тепер відповідальність лежить не на абстрактній “моралі”, а на конкретних депутатах, які або не підтримали, або просто не натиснули кнопку.

Бо поки дорослих людей судять за інтимний контент, держава ризикує втрачати не лише податки. Вона втрачає довіру громадян, ресурс правоохоронців і здоровий глузд у сфері, де давно потрібне чітке розмежування: де є злочин, а де — приватне життя дорослих людей.