Свої на своїй землі: чому бійці 123-ї бригади ТрО мають перевагу над ворогом

123-я бригада територіальної оборони продовжує виконувати бойові завдання заради безпеки Миколаївщини – на передовій, у небі над регіоном та в прифронтових громадах. Телеканалу МАРТ про роботу бригади на Кінбурнському напрямку, взаємодію з місцевою владою, власні полігони, підрозділи РЕБ і перевагу знання рідної місцевості 20 травня 2026 року розповів начальник відділення цивільно-військового співробітництва штабу бригади Дмитро Прокопцов.

За його словами, основа підрозділу – це люди з Миколаєва та великих районних центрів області. Саме тому для багатьох військових служба тут є не абстрактною обороною території, а захистом власного дому, родин, знайомих вулиць і громад.

“Наш підрозділ створений із людей з Миколаєва та найбільших районних центрів області. Більшість особового складу набрано саме звідти. Тому це як бути вдома, ти знаєш кожен клаптик землі, кожен сантиметр, кожен провулок. Це підтверджують і бої за Баштанку у 2022 році. Хлопці розповідали, як, знаючи місцевість, кожен кущ, змогли зупинити загарбників. Саме завдяки цьому ворога вдалося дуже успішно стримати малими силами”, – пояснив Дмитро. 

У бригаді наголошують: знання рідної землі – це не другорядна деталь, а практична бойова перевага. Військові орієнтуються у під’їзних шляхах, провулках, лісосмугах, населених пунктах і добре розуміють, що захищають не просто позиції, а своїх близьких.

“Усі розуміють, що це безпосередньо впливає на їхні сім’ї, оточення, міста. Зокрема Миколаїв, Березанку, Первомайськ. Це їхні домівки. Захищати свій дім – найпочесніше. Я розумію, що хлопці, які поїхали на схід та воюють на різних напрямках, також виконують надзвичайно важливу роботу. Але коли служиш ближче до дому, це приносить їм радість, і вони дуже задоволені”,  – підкреслив Дмитро Прокопцов. 

Сам Дмитро Прокопцов став до лав війська з перших днів повномасштабного вторгнення. Він пройшов шлях від солдата роти контрдиверсійної боротьби через розвідувальний напрямок до нинішньої посади. Після поранення залишився у строю та нині відповідає за цивільно-військове співробітництво – постійну комунікацію між бригадою та громадами.

Йдеться про двосторонню взаємодію: військові допомагають цивільному населенню, а місцеві громади підтримують підрозділи, які боронять регіон.

Дмитро Прокопцов зазначив, що напрям цивільно-військового співробітництва спирається на стандарти НАТО, але в українських умовах має свою специфіку.

“Цивільно-військове співробітництво – це дуже широка тематика. Це стандарти НАТО, які були запроваджені після роботи військових у незнайомих місцевостях, зокрема в Афганістані та Іраку. Там зрозуміли, що без комунікації та взаємодії з місцевими жителями нічого не вийде, адже виникало багато питань, пов’язаних із цивільними, які військові самостійно не могли ефективно вирішувати. Тоді й був створений цей напрямок. У нас специфіка інша, тому що ми, знову ж таки, у себе вдома. І навіть коли приїжджаємо в Донецьку, Харківську чи Запорізьку області, все одно відчуваємо, що це наш дім.”

Окрема увага – Куцурубській громаді, яка фактично живе під постійними російськими обстрілами. Попри небезпеку, люди там продовжують працювати, сіяти, збирати врожай і підтримувати життя громади.

За словами військового, важливу роль у цьому відіграє підрозділ РЕБ 123-ї бригади, який створювали з нуля. Нині він забезпечує понад 80% успішних подавлень ворожих безпілотників.

“Для фермерів і місцевих жителів це дуже важливо. Вони можуть продовжувати свою діяльність і комунікують із нами напряму. Для будь-яких робіт, зокрема для прикриття цивільної техніки, вони звертаються до нас, уточнюють, чи “чисте” небо. І тому, слава Богу, у нас не так багато уражень і втрат серед цивільного населення, що також дуже важливо. Це і є довіра людей – вони знають, що ми їх прикриваємо, тому можуть пересуватися і працювати”, –  розповів Дмитро. 

Кінбурнський напрямок залишається одним із найважчих на півдні. Бойову роботу там ускладнюють водна перешкода, сильні вітри, ліси та специфіка місцевості. Однак підрозділи бригади, зокрема оператори БПЛА, вже добре вивчили район і працюють з урахуванням усіх його особливостей.

Для військових кожна уражена ворожа ціль на цьому напрямку має особливе значення, адже за спиною – рідний Миколаїв.

“Це дійсно дуже складна робота. Я захоплююся нашими хлопцями, які туди літають і завдають вогневого ураження по ворогу. Тому навички, які вони тут здобули, є надзвичайно важливими. На кожному напрямку є своя специфіка: десь це терикони, десь ліси й інші особливості місцевості. І цей напрямок по-своєму унікальний. Тому досвід, який хлопці отримали тут, є дуже важливим”,-  розповів Дмитро. 

Також 123-я бригада територіальної оборони активно співпрацює з місцевою владою. За словами начальника відділення ЦВС, ця взаємодія давно перестала бути формальною. Міська рада та обласна адміністрація розуміють, що вкладення у безпеку регіону напряму впливає на захист людей.

“Цей симбіоз влади, допомоги влади і нас: засобами РЕБ, ППО і так далі. Я вважаю, що це ефективно. І це правильно, і саме для цього створювалося ТРО. Тобто це його ДНК. Мені здається, що воно у нас працює і має працювати надалі”, –  наголосив Прокопцов.

За підтримки влади у бригаді створили власні полігони – для стрільб, польотів FPV-дронів і роботи з наземними роботизованими комплексами. Ними користуються не лише військові 123-ї бригади, а й інші підрозділи, зокрема ДФТГ.

“У нас і зараз на днях були навчання з хлопцями з ДФТГ. Я так розумію, що на їхній базі планують створювати деякі підрозділи. Вони майже щодня займаються разом із підрозділами ДФТГ та нацспротиву. Ми також готуємо й інші підрозділи – у нас є придані сили, які проходять підготовку. Тобто ми тренуємо й інші наші підрозділи. Величезна робота проводиться щодня”, – також повідомив Дмитро. 

Для бійців 123-ї бригади служити там, де виріс, означає щодня захищати знайомі вулиці, міста, громади та людей, поруч із якими вони жили до війни. Саме ця близькість до рідної землі, за словами Дмитра Прокопцова, робить службу особливою.

“Я вважаю, що ми – сім’я. Якщо в сім’ї все добре, то всі одне одного підтримують і люблять. Ми любимо Миколаїв, і, думаю, Миколаїв любить нас. Так само, як я казав і про інших хлопців, які тут служать. Не можна сказати, що тут тільки 123-тя бригада, адже інші підрозділи також працюють. Просто ми тут знаходимося і можемо частіше бачитися. Це велике щастя приїхати до свого міста і щось розповісти людям, близьким, друзям. Вони слухають. Багато кому я розповідаю про наші успіхи в Куцурубській громаді щодо подавлень. Вони кажуть: “Ви такі молодці, ми навіть не знали”. Тобто, я думаю, що ми на хорошому рахунку в місті”,  – Дмитро Прокопцов наголосив, що між бригадою та містом є зв’язок, який тримається на взаємній підтримці.

Нагадаємо, раніше ми писали:

• РСЗВ та дрони Молнія накрили Очаківську й Куцурубську громади: пошкоджено 7 будинків і 2 авто
• Після розмінування у Галицинівці висадили перші сосни й клени на місці згарищ
• Коблево укріплюють від десанту: на пляжі – бетон і дріт, у морі протитанкові міни, доступ до моря закритий
• Кім сподівається на деокупацію Кінбурну через перемовини: без цього порти Миколаєва не оживуть
• FPV, “Молнія” і “Shahed”: що пережила Миколаївщина за минулу добу