"Прокинувся від удару люстри по голові": мешканець Корабельного показав, що залишилось від житла через ракетну атаку

Будинок жителя Миколаєва Валентина Чечуя зруйнувала вибухова хвиля ракетного удару вранці 7 лютого 2024 року. Повністю розтрощено і автівку, на якій чоловік працював у таксі. Ворожа атака сталася близько 6-ї ранку. Проте жодного звука чоловік не почув, а прокинувся від удару люстри по голові, – пишуть «НікВєсти».

“Я крізь сон відчув удар по голові. Встав, вікна нема, двері вибиті, їх просто розтрощило на дрібні шматочки. Вийшов на вулицю, а тут просто суцільний жах. Горів газ, скрізь у сусідів знесло дахи. Потім виявилось, що ще й сусід тяжко поранений помер“, — розповів він.

У дворі Валентина Григоровича два будинки: основний, де жив його хворий на деменцію тесть, та літня прибудова. Перший будинок зруйнований суцільно: там впали стелі, вибиті вікна, двері. Дах відсутній повністю. Усі меблі та особисті речі опинились під грудою уламків та розбитого скла. У меншому, як каже чоловік, «можна якось жити».

88-річного дідуся відвезли до притулку для тимчасових переселенців, сам же Валентин Григорович їхати відмовився. Те, що не зруйнувала ракета, розкрадуть мародери, – каже чоловік.

“І стеля впала, і вікна, а якось так вийшло, що Господь нас милував, і ми живі. Будинок можливо відбудувати, але які це кошти, незрозуміло. Порахувати це неможливо. Я навіть не знаю, скільки зараз коштує шифер, і за що це все робити… Обіцяють виплати, але коли це все буде? Ми ж не одні, нас багато. Дідусю потрібно тепло та їжа. А я собі щось буду робити в маленькому будиночку, якось жити, бо покинути це неможливо. Мало того, що зруйновано все, так ти можеш залишитись без усього нажитого. Доведеться залишитися”, — пояснив чоловік.

Комунальні служби видали йому брезент, плівку та бруски, аби мінімально утеплити і зашити дірки.

“Я не знаю, наскільки цього вистачить. Думаю, хоча б маленький дім можно накрити і переховуватись. Зима не закінчилась, якщо не накрить, все зруйнується. Двері якісь знайду, затягну вікна, а брезентом накрию дах. А потім будемо якось відновлюватись, бо життя триває”, — з сумом в очах каже Валентин Григорович.

Показуючи дім зсередини, чоловік заходить до вітальні, і зупиняється біля сімейного кутка, де стояла бібліотека, сервант та портрети родичів. Поруч з купою зруйнованих меблів та побитого скла вікон ні посуд, ні фото, ні книжки не постраждали жодним чином.

“Бібліотека лишалась у спадок від брата нашого дідуся. Книги збирали ще за часів Радянського Союзу, коли це було великим дефіцитом: детективи, пригоди. А тепер нікому вона не потрібна. Якщо хтось хоче, ми можемо навіть віддати, бо шкода. Все зруйновано, а портрет сімейний висить і в серванті посуд цілісінький, навіть не ворухнувся. Якісь чари”, — дивується він.

На подвірʼї біля вирви російської ракети Валентин Григорович припаркував своє авто. Декілька років чоловік працював на ньому у таксі — це був його єдиний заробіток. Їздити на ній можливо, але вона потребує ремонту.

Всі небайдужі можуть допомогти Валентину Григоровичу для того, аби він міг відремонтувати свою машину і продовжити заробляти. За реквізитами, які опубліковано можна перерахувати чоловіку будь-яку суму коштів.

Номер картки Валентина Григоровича: 5363542097044086