"И какая тут на*ер х@хлядния?": Корабельний райсуд дав 5 років місцевому колаборанту

Корабельний районний суд завершив розгляд справи відносно Артема Плотнікова, якого обвинувачували у державній зраді та глорифікації російських окупантів. Відповідний вирок розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, 18.03.2022 року обвинувачений у Telegramі надіслав повідомлення іншому абоненту з наступним текстом: «Да таких умников, 6-7 областей для еб**ого патриотизма оставят…..» (о 18:51) та «Скоро в каждой укрхате портрет путина висеть будет» (о 18:52). Окрім того, 22.03.2022 року о 16:15 обвинувачений у Viber надіслав повідомлення абоненту «На убой пацанов оставили. Срочников только жалко. А остальных пусть побольше валят. Потом поменьше вони будет».

Окрім того, 31.03.2022 року о 21:36 обвинувачений у Viber надіслав повідомлення абоненту, в яких міститься фотофайли з наступним текстом: «Мы на своей земле Одесса Основана по указу императрицы Екатерины II в 1794 г. На месте крепости, построеной чуть раныше. Город стал главным портом Российской Империи на Черном море» та містить частину гербу рф; «Мы на своей земле НИКОЛАЕВ Основан в 1789 г. Князем Григорием Потемкиным на полуострове при слиянии Ингула и Южного Буга как флотский и корабельный город» та містять частину гербу рф. Крім цього, аналогічні повідомлення з містами Бердянськ та Чернігів. Після чого о 21:37 годині обвинувачений додав повідомлення: «И какая тут на*ер хохлядния боком к этим городам?».

Окрім того, 03.04.2022 року, в період з 13:08 по 13:11 обвинувачений у WhatsApp надіслав повідомлення абоненту з наступним текстом «Очаков сегодня шуми», «Походу скоро будет весело))», «Безпилотники полным ходом гоняют», «Да скорее бы», «А на Куев атомную е*нуть, пусть не радуются».

Окрім того, 28.03.2022 року о 21:45 обвинувачений у WhatsApp надіслав повідомлення у вигляді скриншоту з «Google-карт району, звідки для враження російської ракети здійснювали постріл ЗСУ, та о 21:48 годині надіслав повідомлення: «Там лицей рядом от тех домов в лесу. От туда по ракете лупили».

В ході допиту в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень заперечив та пояснив, що він на початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, знаходячись у себе вдома, слідкував за розвитком бойових дій в Україні в цілому та в Миколаєві зокрема. При цьому ділився наявною в нього інформацією зі своїми родичами та близькими, оскільки вони переживали за нього та його родину. Інформацію він брав з відкритих джерел (інформаційні телеграм-канали, чати, інтернет сайти тощо), однак сам в жодних каналах та соціальних мережах нічого не писав, а лише у приватній переписці.

Обвинувачений не заперечував відправлення ним вказаних текстових, відео та аудіоповідомлень, заявивши, що переписувався з багатьма людьми, переважно, мешканцями Миколаєва. Два адресати дійсно знаходилися на території рф – це його брат та приятель, однак вони є приватними особами, жодного відношення до владних структур або збройних сил росії не мали та не мають. Ніяких прохань щодо збору інформації про Миколаїв від цих осіб не надходило, обвинувачений також, спілкуючись з ними, не просив та не розраховував на передачу цієї інформації іншим особам.

Щодо скриншотів карт та фотографій об`єктів оборони Миколаєва, обвинувачений зазначив, що зробив три скриншота лише в одній ситуації, коли був пошкоджений будинок, щоб показати батькові та брату велику відстань між своїм домом та місцем вибуху задля їх спокою, мети порушувати закон при цьому у нього не було, один зі скриншотів він відправив брату.

При цьому обвинувачений вказав, що не здійснював збір загально доступної для жителів міста інформації про об`єкти цивільної та військової оборони, а саме про місця розташування укріплених дорожніх контрольно-пропускних пунктів із озброєною охороною, призначених для оборони міста – так зв. «блок-пости», захисні споруди, призначені для захисту людей від авіабомб і артилерійських снарядів – так зв. «бомбосховища» та іншу інформацію щодо оборонно-військового характеру по м. Миколаєву.

Наявність в його телефоні фотознімків із картами міста Миколаєва, селища Галіцинове, селища Кучурган Одеської області та інших зображень, що містяться у протоколі огляду телефона обвинувачений пояснив, що такі зображення можливо, були автоматично збережені в пам`ять телефона з яких-небудь груп у месенджерах та соціальних мережах, а сам він такі фотографії не робив та не збирав ним не робилися та не збиралися. При цьому обвинувачений підтвердив, що в цьому протоколі містяться лише три зображення, зроблені ним, а саме скриншоти, на яких зображено відстань від його будинку до іншого житлового будинку, який був пошкоджений внаслідок ворожого обстрілу

Таким чином, обвинувачений не заперечував фактичні обставини, покладені в основу обвинувачення, однак заперечив наявність умислу на вчинення кримінальних правопорушень.

Також чоловік обвинувачувався у тому, що будучі достовірно обізнаним, що його брат проживає на даний час в Краснодарську та має зв`язок з особою, яка працює в збройних силах російської федерації, а отже с представником держави агресора, діючи умисно, вирішив ініціативно здійснювати збір загально доступної для жителів міста інформації про об`єкти цивільної та військової оборони, а саме про місця розташування укріплених дорожніх контрольно-пропускних пунктів із озброєною охороною, призначених для оборони міста – так зв. «блок-пости», захисні споруди, призначені для захисту людей від авіабомб і артилерійських снарядів – так зв. «бомбосховища» та іншу інформацію щодо оборонно-військового характеру по Миколаєву, з метою передачі їх представникам держави агресора.

В період з 24 лютого 2022 року по 07 квітня 2022 року він передав своєму братові вищевказану інформацію у вигляді скриншотів з «Google»-карт з нанесеними на них позначками, щодо конкретного місця перебування того чи іншого об`єкта, для можливості їх подальшого знищення в тому числі за допомогою дистанційного ракетного озброєння.

20.03.2022 року о 14:09 у WhatsApp він надіслав своєму брату відеоповідомлення, на якому зафіксовано переміщення Збройних сил України в місті, та в 16:54 того ж дня, з метою підтвердження завданої шкоди, в результаті збройного обстрілу позицій 3СУ та подальшого можливого коректування ведення обстрілів, надіслав повідомлення «Сегодня у нас районе гаубиці отколибровали» «В порту стояли и дострелялись…››.

24.03.2022 року о 21:01 він надіслав своєму брату повідомлення «СБУшники давно свалили» та о 21:15 надіслав аудіоповідомлення, в якому повідомив, що багато працівників поліції виїхали з міста Миколаєва, а потім повернулися та почали здавати зброю і писати рапорти на звільнення.

25.03.2022 року о 12:16 з метою подальшого можливого коректування ведення обстрілів збройними силами рф надіслав повідомлення своєму братові про влучення бойового припасу по військовому об’єкту, а саме – «Торнадо-С начало лететь по украм», «По Кульбакино».

3.04.2022 року о 20:10 з метою коректування збройних обстрілів з боку зс рф він надіслав повідомления про місця в Миколаєві, де здійснено обстріл з боку окупантів, а саме «Возле нас два прилета жестких» «Это было сильно», «такого еще небыло».

04.04.2022 року о 17:22 він надіслав відеоповідомлення, на яких зафіксовано влучання боєвих припасів в район площі Перемоги та о 18:03 надіслав аудіофайл, в якому повідомив, що можливо в районі плоші Перемоги в школі №20 знаходяться Збройні Сили України.

Дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані як державна зрада. Але суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявність в діях обвинуваченого складу державної зради.

Дії обвинуваченого за епізодом від 18.03.2022 року, тобто виправдовування, визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році суд кваліфікує за частиною 1 статті 436-2 КК України.

Дії обвинуваченого за епізодами 22.03.2022 року, 31.03.2022 року, 03.04.2022 року, тобто виправдовування, визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчинене повторно, суд кваліфікує за частиною 3 статті 436-2 КК України.

Дії обвинуваченого за епізодом від 28.03.2022 року, тобто поширення інформації про розташування Збройних сил України за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, вчинене в умовах воєнного стану, суд (шляхом перекваліфікації з частини 2 статті 111 КК України) кваліфікує за частиною 2 статті 114-2 КК України.

Вивченням особистості обвинуваченого встановлено, що він повнолітній, раніше не судимий, має середню спеціальну освіту, працює зубним техніком, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває (т. 2, а.п. 170), за місцем проживання характеризується дільничним інспектором поліції посередньо, а сусідами та колегами – позитивно .

Обставини, які пом’якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, протягом судового розгляду не встановлені.

В ході судового розгляду обвинувачений заявив про те, що фактично він був затриманий співробітниками СБУ 05.04.2022 року та протягом кількох днів утримувався без будь-якого оформлення такого затримання і протягом цього часу до нього застосовувалися заходи фізичного та психологічного насильства. До вказаних показань обвинуваченого суд ставиться критично, оскільки про ці обставини він не повідомляв при його допитах в ході досудового розслідування, які проводилися за участю захисника, а також при повідомленні йому про підозру, яке також відбувалося за участі захисника. Окрім того, ані обвинувачений ані його захисник не зверталися до правоохоронних органів для внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення досудового розслідування. Також, незважаючи на заяву обвинуваченого про те, що його затримували 05.04.2022 року в присутності співробітників поліції та свідків, стороною захисту не представлені суду відповідні докази, та не повідомлено суд про складнощі у їх отриманні.

У підсумку, суд признав йому покарання:

– за частиною 2 статті 114-2 КК України – позбавлення волі строком на п’ять років;

– за частиною 1 статті 436-2 КК України – позбавлення волі строком на один рік;

– за частиною 3 статті 436-2 КК України – позбавлення волі строком на п`ять років без конфіскації майна.

На підставі частини 1 статті 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на п’ять років та один місяць без конфіскації майна.