Артем Мардзявко помер від травм, які отримав внаслідок тривалого перебування під завалами будинку в Миколаєві. Йому було 11 років.
Спогадами про сина і ту жахливу ніч з журналістами «Суспільного» поділилася мама хлопчика Алла Іващенко.
Мати разом із сином до 1 червня 2022 року перебували на західній Україні. У планах було виїхати на літо в Чехію до брата, а потім – переїхати до Одеси. Але коли Артем приїхав додому, то не хотів їхати без тата.
Російська ракета С-300 влучила в будинок, де хлопець жив із батьками, 13 жовтня 2022 року. Медики довго боролися за життя юного миколаївця, але у лікарні організм дитини не витримав.
«Це був глибокий сон. Без повітряної тривоги, без попереджень. Перша ракета влучила саме в наш будинок. Чотири поверхи одразу впали на мою дитину», – розповіла Алла.
Дістати хлопчика з-під завалів вдалося лише через сім годин.
«Там неможливо було навіть хвилини перебувати, бо закладало носа, дихати було неможливо, а дитина витримувала сім годин. Я весь час, коли він був під завалами, питала: чому саме він, чому не я, чому одинадцятирічна дитина має пройти ці страждання?», – журиться мама Артема.
Артему подобалося вчитися, подобалося впізнавати щось нове. Він був дуже дбайливою, життєрадісною та щирою людиною. Мав великі плани на святкування свого дванадцятого дня народження, але назавжди залишився одинадцятирічним хлопчиком.
«З-під завалів його витягли вранці. За п’ять хвилин до восьмої ми приїхали до лікарні. То був останній день, коли ми його бачили. У кареті швидкої він так сильно мене обіймав, останні його слова були: «Мамо, ти ж скажи, що я не прийду сьогодні до школи», – згадує Алла.
У лікарні дитину привели до тями. Проте вже о 21-й годині лікар повідомив невтішні новини: у Артема був синдром тривалого стиснення через довге перебування під завалами. Усі його органи наповнились рідиною з токсинами.
«Я тільки тішуся одному – він встиг попрощатися з нами. Дуже сильно наостанок обіймав батька, котрий дуже його любив», – розповіла мати хлопчика.
