25-річний Дмитро Коцан (Мовчан) із позивним “Мінус”, гранатометник Окремого мотопіхотного батальйону “Сармат” (колишній учень Миколаївської школи №54, потім перейшов до гімназії №3, навчання в якій закінчив у 2014 році, потім – студент Національного університету « Львівська політехніка»), загинув, захищаючи на східному фронті цілісність та незалежність України. Герой пішов із життя 11 вересня 2022 року поблизу селища Піски на Донбасі, борючись проти російських окупантів, “за правду, за волю, за свободу” .
“Мінус”. Дмитро Коцан. Студент Львівської Політехніки, гранатометник, художник. Під час активної фази війни у 2016-2019 був на фронті. Потім реалізовував свій нестримний творчий потенціал у громадянській житті. 24 лютого 2022 року зустрів у Польщі. Зразу ж повернувся до України, до Збройних сил, на одне з найгарячіших напрямків. Адже як без нього? Ніяк. Натхненно валивши русню та руйнував її плани окупації України. “Мінус” загинув у бою під селищем Піски. Відтепер йому назавжди 25. І він навік у строю. Адже як без нього? Ніяк”, – написала у “Фейсбук” Тетяна Коцан .
“Промінь сонця. Так, ти саме був для нас промінчиком сонця. Скрізь, де ти був – морок і тьма перетворювалися на сяяння, тиша на гомін та сміх, смуток на радість та веселощі. Ти був саме життя – радісне, квапливе, безупинне. Ти був нашою єдиною надією, опорою, підтримкою. Ти був чесним, добрим, талантливим, оптимістичним, розумним, освіченим людиною. Ти виріс справжнім чоловіком, таким, яким ми і хотіли тобі бачити. Можна писати багато слів, але хочеться лише одного. Щоб ти був живий, неважливо в якомусь місті – у Миколаєві, Львові, Лодзі, Дніпрі, чи хоч і на фронті. Головне, щоб ти тільки був живий, але доля розпорядилася інакше, і тепер ти пішов біля засвіти. За свій короткий вік ти залишив по собі тисячі спогадів. Продовжуй і далі світити і зігрівати своїм яскравим і лагідним світлом, як і тисячі інших наших героїв, усіх нас, всю країну, весь світ. Продовжуй свій шлях захисника біля Небесного війська”, – додала Тетяна, опублікувавши фото Дмитра.
“Ми будемо пам’ятати завжди. І ми переможемо” , – пишуть побратими Дмитра.
“Назавжди в наших серцях” , – сумують за Дмитром та в його рідній (розташованій у Корабельному районі міста Миколаєва) гімназії №3 (тепер це ліцей №58).
” Це не просто мінус!!! Це НЕПОВТОРНА ВТРАТА!!! Це шок!!! Це біль!!!
Це постійне питання в голові: ЧОМУ ВІН???
Молодий, гарний, розумний, справжній патріот, герой нашої години, наш захисник…. наш герой!
Діма, ти ГЕРОЙ!
Вічна пам’ять… Вічний покій…Дмитро Коцан …
Дитина, яка не встигла нажитися!
Дитина, яка захищала СВІЙ НАРОД, СВОЮ ЗЕМЛЮ, СВОЮ СІМ’Ю!
Дитина, яка хотіла подружитися, мати дружину і дітей!
Дитина, яка не боялася перешкод та засуду людей!
Дитинко, який не встиг попрощатися з матір’ю!
Дитя, яке тепер у гробу – за правду, за волю, за свободу?Висловлюємо щирі слова співчуття Олені Коцан та низький уклін за виховання сина – ГЕРОЯ-ЗАХИСНИКА!” , – пише у соцмережі Катерина Сиглова , депутат сільради Галицинівської ОТГ.
Вона закликає всіх небайдужих допомогти сім’ї загиблого Героя:
“Друзі, за можливості, прошу вашої моральної та матеріальної допомоги.
4731 2196 4661 8441 (Мовчан Олена Зіновіївна)
