"Синочку, мама чекає!": жінки у Галициновому знову виходять на дорогу з портретами
Понад чотири роки очікування, самостійні пошуки та акції кожні два тижні. Жінки не знають, що сталося з їхніми синами, але продовжують вірити в їхнє повернення.
У селі Галицинове на Миколаївщині матері українських захисників, які зникли безвісти під час війни, продовжують виходити на акції під гаслом “Любимо! Чекаємо! Шукаємо!”. Кожні два тижні жінки збираються біля Алеї пам’яті, а потім стають на узбіччі дороги з фотографіями своїх синів, українськими прапорами та плакатами. Так вони нагадують про військових, доля яких залишається невідомою, і про родини, які роками живуть без відповідей.
Одна з учасниць розповіла, що востаннє розмовляла зі своїм сином 16 квітня 2022 року. Тоді він зателефонував матері й попередив, що попереду робота, тому деякий час не виходитиме на зв’язок. Після тієї розмови жінка більше не чула його голосу й досі не знає, що з ним сталося.
Відтоді минуло вже понад 4 роки і 7 місяців. Мати зверталася до Червоного Хреста, волонтерів і різних установ, намагаючись отримати хоча б якусь інформацію про сина. Однак його доля залишається невідомою. Попри роки невизначеності, жінка продовжує шукати й чекати.
Ще одна учасниця акцій розшукує сина, який зник безвісти у 2023 році. Вона також не має звісток про його долю, але не втрачає надії побачити свою дитину живою.
Особливість цих акцій у тому, що матері організовують їх самостійно. Вони не лише регулярно виходять до дороги з портретами своїх рідних, а й власним коштом купують квіти, висаджують їх біля Алеї пам’яті, доглядають насадження та прибирають територію.
Для жінок Алея стала місцем, де вони можуть бути разом, підтримувати одна одну й зберігати пам’ять про захисників. А виходи до дороги — можливістю нагадати всім, хто проїжджає повз, що за кожною фотографією стоїть родина, яка досі не отримала відповіді на найважливіше запитання: де її рідна людина?
Матері продовжують шукати своїх синів і сподіватися на їхнє повернення. Вони хочуть, щоб про зниклих безвісти військовослужбовців пам’ятали не лише їхні сім’ї, а й суспільство.
Раніше ми писали:
- Понад 30 авто заради родин полонених: молодь Миколаєва долучилася до автопробігу
- Полоненим і зниклим безвісти присвятили Алею Надії на Миколаївщині
- Полон не має вихідних: у Миколаєві підтримали бранців і зниклих безвісти
- “Не мовчіть, вони досі не вдома”: у Миколаєві пройшла акція на підтримку полонених
- “Не мовчи. Полон вбиває”: у Миколаєві нагадали про військовополонених і зниклих безвісти








