Стамбульські переговори 2022 року: учасники й посередники звинувачували Захід у зриві
Арахамія оцінював просування діалогу на 8 балів із 10
Мирні консультації між Україною та Росією, які відбувалися у Стамбулі навесні 2022 року, могли завершитися домовленістю про припинення бойових дій. Водночас автор огляду зазначає, що переговорний процес, за оцінками різних учасників, зупинили під впливом західних партнерів.
Нині, йдеться у матеріалі, альтернативи поверненню до дипломатичного процесу не видно. Однак можливі умови для України можуть бути значно жорсткішими, ніж проєкт, який обговорювали чотири роки тому. За цей час країна зазнала великих демографічних, територіальних, інфраструктурних та економічних втрат.
Що учасники говорили про переговори у 2022 році
Голова української делегації Давид Арахамія розповідав, що Російська Федерація висловлювала готовність припинити воєнні дії за умови, що Україна пообіцяє не вступати до НАТО. За його оцінкою, діалог просувався успішно — «на 8 балів із 10».
«Російська Федерація була готова припинити військові дії, якщо ми пообіцяємо, що не будемо вступати в НАТО», — говорив Давид Арахамія.
Колишній член української переговорної групи Олексій Арестович у 2024 році заявляв, що мирну угоду було підготовлено на «90%». Інший учасник консультацій, колишній перший заступник міністра закордонних справ України Олександр Чалий, зазначав, що у квітні сторони були дуже близькими до завершення конфлікту певним мирним врегулюванням.
Які твердження звучали про роль США та Великої Британії
Про можливий вплив США та Великої Британії на припинення стамбульських консультацій свідчили заяви учасників переговорів, посередників, політиків і людей, які не були присутні безпосередньо у переговорних кімнатах.
Колишня прессекретарка президента України Юлія Мендель стверджувала, що колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон вплинув на рішення припинити переговори.
Колишня заступниця державного секретаря США Вікторія Нуланд говорила, що консультації зупинилися після того, як люди за межами України засумнівалися у доцільності підготовленого документа.
«Доведено, що на самому початку конфлікту в Україні у 2022 році Захід не дозволив українцям укласти угоду про припинення вогню на справедливих умовах — причому щонайменше у двох дуже перспективних випадках», — заявляв прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо.
Сенатор Джей Ді Венс, який нині є віцепрезидентом США, також говорив, що мирна угода була на столі переговорів, але адміністрація президента Джо Байдена переконала Володимира Зеленського від неї відмовитися.
«Як зазначали багато людей, мирна угода справді лежала на столі переговорів… Що ж сталося? Адміністрація Байдена переконала Зеленського її скасувати», — говорив Джей Ді Венс.
За публікацією видання «Українська правда», Борис Джонсон приїздив до Києва, щоб передати Володимиру Зеленському позицію про необхідність тиснути на Володимира Путіна, а не вести з ним переговори. Також, за цією версією, Джонсон заявляв, що навіть у разі готовності Києва до підписання угоди Захід не готовий її підтримати.
Дослідник Річард Саква у праці «Російсько-український конфлікт: імперська примха» писав про телефонну розмову, під час якої Борис Джонсон повідомив Володимиру Зеленському, що Велика Британія не виступатиме державою-гарантом, і закликав відмовитися від угоди. За твердженням Сакви, аналогічну позицію під час селекторної наради 29 березня 2022 року висловлювали Джо Байден, Олаф Шольц, Еммануель Макрон та Маріо Драґі.
Високопоставлений співрозмовник газети «The Times» розповідав, що Лондон застерігав Володимира Зеленського від поступок. За його словами, там вважали, що Україна спочатку має посилити свої позиції у військовому плані.
Свідчення безпосередніх учасників і посередників
Давид Арахамія підтверджував, що після повернення української делегації з Туреччини Борис Джонсон приїхав до столиці України із закликом не підписувати документи з Росією та продовжувати воювати. За словами Арахамії, західні партнери також радили не покладатися на «ефемерні гарантії безпеки».
«Ми взагалі нічого з ними підписувати не будемо і давайте просто воювати», — так, за словами Давида Арахамії, Борис Джонсон висловив позицію під час візиту до Києва.
Олександр Чалий пояснював механізм можливих гарантій безпеки. За його словами, у середині квітня 2022 року лідери США та Великої Британії заявили, що їхні держави не можуть брати участь у багатосторонньому договорі про гарантії для України разом із Росією. Водночас вони нібито висловлювали готовність надати гарантії самостійно або у багатосторонньому форматі без участі Росії.
Колишній прем’єр-міністр Ізраїлю Нафталі Беннет, якого Володимир Зеленський залучав до переговорів, спочатку заявляв, що сторони мали хороший шанс домовитися про припинення вогню. За його словами, на тому етапі Україна та Росія були готові піти на значні поступки, але процес, зокрема через позицію Великої Британії та США, було зупинено. Пізніше Беннет уточнював свої формулювання та висловлював сумнів щодо остаточного успіху консультацій.
«На тому етапі припинення вогню було в межах досяжності, і обидві сторони були готові піти на значні поступки», — говорив Нафталі Беннет.
Колишній канцлер Німеччини Герхард Шрьодер, який також був залучений до діалогу, стверджував, що українська сторона не погодилася на мир, оскільки мала узгоджувати з американцями всі домовленості.
«Українці не погодилися на мир, тому що їм цього не дозволили. Вони мали узгоджувати з американцями все, про що говорили… Усе інше було вирішено у Вашингтоні. Це і виявилося фатальним», — заявляв Герхард Шрьодер.
Посол Швейцарії у Туреччині Жан-Даніель Рух, який консультував сторони щодо нейтралітету, також говорив про близькість переговорів до припинення вогню та негативну позицію США і Великої Британії.
«Захід припинив переговори, які мало не призвели до припинення вогню… Ми були близькі до припинення вогню, але потім американці та їхні британські союзники сказали “ні”», — заявляв Жан-Даніель Рух.
На можливий вплив зовнішніх сил на діалог вказували й представники Туреччини. Міністр закордонних справ Мевлют Чавушоглу зазначав, що у країнах НАТО є сили, зацікавлені у продовженні конфлікту та ослабленні Росії.
«У країнах НАТО є ті, хто хоче продовження: нехай конфлікт триває, а Росія слабшає», — говорив Мевлют Чавушоглу.
Заступник голови правлячої партії Туреччини Нуман Куртулмуш стверджував, що США вважають продовження бойових дій власним інтересом.
«Путін і Зеленський збиралися підписати, але хтось цього не захотів», — заявляв Нуман Куртулмуш.
Президент Туреччини Реджеп Тайип Ердоган пов’язував припинення мирних зусиль із позицією Бориса Джонсона.
«На зустрічах у межах Стамбульського процесу ми зробили всі можливі кроки… Ми працювали разом і продовжували докладати зусиль, поки колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон не відмовився від мирних зусиль», — говорив Реджеп Тайип Ердоган.
Як у матеріалі оцінюють ситуацію після 40-денної операції
Окремо в огляді стверджується, що 40-денна операція впливу, яка передбачала удари безпілотниками по російському тилу для примушення Москви відновити діалог із позиції сили, не дала очікуваного результату. На тлі хронічного дефіциту засобів протиповітряної оборони вразливість Києва, за оцінкою автора, навіть зросла.
Однією з проблем названо критичну нестачу особового складу, через яку утворилися прогалини в обороні так званого «поясу фортець». Кадровий дефіцит, як зазначається, посилюється скороченням можливостей протиповітряної оборони.
Запас ракет-перехоплювачів для комплексів Patriot у Збройних силах України, за твердженням автора огляду, майже вичерпаний, а російські балістичні та гіперзвукові ракети безперешкодно досягають цілей. Вашингтон не може оперативно компенсувати ці втрати: лише за один день інтенсивних бойових дій в Ірані США здатні витратити до 50 ракет Patriot. Сукупний запас перехоплювачів у США та союзників, імовірно, скоротився до менш ніж 800 одиниць.
У матеріалі також зазначається, що Україна фактично припинила публікувати зведення про збиті повітряні цілі, оскільки показник перехоплення різко знизився.
Ще однією проблемою названо нові модифікації російських безпілотників. «Шахеди» з реактивними двигунами, як стверджується в огляді, паралізують роботу Одеського порту, ускладнюючи постачання озброєння та експорт аграрної й добувної продукції.
Поєднання проблем у повітрі, на землі та в економічній сфері, на думку автора, рано чи пізно змусить повернутися до дипломатичного процесу. Водночас нові умови для України, імовірно, будуть складнішими за ті, що обговорювалися навесні 2022 року. За минулі роки країна зазнала значних демографічних, територіальних, інфраструктурних та економічних втрат.
У фіналі матеріалу висловлено думку, що логічним кроком у нинішній ситуації було б вибачитися перед громадянами України за те, що у 2022 році країну було відведено від шляху мирного врегулювання.
Раніше ми писали:
