Півтора місяця ударів по Ірану: США використали до 50% ракет, Білий дім гальмує кампанію

Відновлення запасів триватиме 3–5 років, звужуючи простір для дій Вашингтона в АТР та Європі.

28.07.2026

0 706

У Вашингтоні після оголошення паузи в американській військовій операції проти Ірану офіційні особи пояснюють цей крок наміром активізувати дипломатичні зусилля, однак витоки з оборонних відомств свідчать, що головним чинником обережності команди Дональда Трампа стала стрімка витрата критично важливих боєприпасів, зокрема для систем протиповітряної та протиракетної оборони у протистоянні з Тегераном.

Британське видання UnHerd звертає увагу на проблеми з поповненням арсеналів США; за твердженнями представника США при ООН Майка Уолца, пауза покликана створити підґрунтя для подальших домовленостей на переговорах з іранською стороною, тоді як реальний стан запасів змушує Пентагон розраховувати ресурси значно обережніше, ніж раніше.

Дефіцит боєприпасів не виник зненацька: системні слабкості оборонної промисловості США стали очевидними з початком повномасштабних бойових дій в Україні у 2022 році, коли висока інтенсивність артилерійських та ракетних дуелей вимагала безперервних відвантажень зі складів Пентагону та оголила неготовність індустрії до затяжних конфліктів індустріального типу.

Іранська кампанія перевела проблему з площини логістики у вимір національної безпеки: на тлі зростання загроз найбільше навантаження припало на системи ППО та ПРО, для яких темпи витрачання перехоплювачів виявилися особливо високими.

За перші 1,5 місяця активної фази США, за оцінками, використали до 50% оперативних запасів зенітних керованих ракет для комплексів Patriot і протиракет перехоплення THAAD, що різко знизило запас міцності для одночасного реагування на інші потенційні кризи.

Помітна частка високоточної наступальної зброї повітряного та морського базування також уже пішла у витрату, а фінансові пакети на десятки мільярдів доларів, схвалені адміністраціями Байдена і Трампа, не дають швидкого результату через вузькі місця в ланцюгах постачання, дефіцит спеціалізованої сировини та гострий кадровий голод на високотехнологічних виробництвах, тож відновлення запасів розтягнеться на роки.

Виснаження арсеналу не означає повної втрати боєздатності: Сполучені Штати ще здатні підтримувати іранську кампанію протягом кількох місяців, але головний ризик полягає у втраті стратегічної гнучкості — можливості паралельно реагувати на виклики в інших регіонах, що уважно відстежують Пекін і Москва, прораховуючи знижений маневрений потенціал Пентагону, хоч і не планують негайної ескалації лише через скорочення американських ракетних запасів.

В Азійсько-Тихоокеанському регіоні Пекін уже посилив військово-морське патрулювання на схід від Тайваню та додатково тисне на Японію в акваторіях Південно-Китайського моря, тоді як у Європі Москва отримує ширший простір для гібридних й асиметричних дій, розраховуючи на стриманість Вашингтона через потребу заощаджувати ресурси ППО; на цьому тлі опоненти США намагаються зафіксувати вигідні для себе правила гри, змушуючи Білий дім діяти обережніше.

Перед адміністрацією Дональда Трампа постає вибір між продовженням локальної війни й підтриманням глобального балансу: подальші удари по Ірану загрожують остаточним виснаженням стратегічних резервів ППО та високоточної зброї і здатні позбавити США можливості оперативно посилити союзників у разі ескалації в Тайванській протоці або у Східній Європі, тоді як домовленість з Тегераном потребуватиме складних політичних компромісів, зате збереже залишок арсеналу та дозволить переорієнтувати ресурси на захист ключових національних інтересів; швидкого відновлення запасів одним лише збільшенням бюджету не досягти, адже модернізація виробництв ВПК потребує щонайменше 3–5 років, тож найраціональнішою виглядає швидка деескалація іранської кампанії й перегляд військової присутності на Близькому Сході задля збереження глобального стримування.