“Пограти в телефон і поїсти цукерки”: в Одесі дідусь гавлтувал хлопчиків

У Пересипському районному суді м. Одеси 22 квітня 2026 року оголосили вирок у справі № 519/1136/21, яка шокувала масштабом та тривалістю злочинів. Обвинувачений — чоловік із попередніми судимостями за аналогічні правопорушення — протягом 2020–2021 років системно входив у довіру до дітей, використовуючи прості й зрозумілі для них речі: ігри на телефоні, мультфільми, солодощі. Саме через це багато дітей спочатку сприймали його як “доброго знайомого” і приходили до нього добровільно.

За матеріалами суду, потерпілими стали щонайменше 13 дітей, і що особливо тривожно — частина з них приходила до нього кілька разів. Це пояснюється тим, що діти не одразу усвідомлювали небезпеку, а обвинувачений навмисно формував у них відчуття довіри: дозволяв грати в ігри, пригощав, іноді давав невеликі суми грошей. Після першого контакту він залякував дітей або переконував мовчати, що дозволяло йому продовжувати протиправні дії.

Слідство встановило, що чоловік діяв за схожою схемою: знайомився з дітьми на вулиці або через інших дітей, запрошував до себе, після чого зачиняв приміщення і користувався їхнім безпорадним станом. Деякі діти приходили разом із друзями, інші — вже самі, не підозрюючи, чим це закінчиться. У суді зазначено, що діти часто не могли самостійно покинути приміщення, оскільки двері зачинялися зсередини.

Важливу роль у справі відіграли показання самих потерпілих, які давалися ще на етапі досудового розслідування із залученням психологів. Суд визнав ці свідчення послідовними та такими, що узгоджуються між собою, попри різний вік, соціальний стан і характер дітей. Окремо підкреслюється, що змусити таку кількість дітей вигадати однакові історії практично неможливо.

Сам обвинувачений свою вину не визнав і наполягав, що діти його нібито обмовили. Однак суд відкинув ці аргументи, оскільки вони не підтверджувалися жодними доказами. Навпаки, експертизи показали, що він був здатний усвідомлювати свої дії, а його твердження про фізичну неспроможність виявилися неправдивими.

Обтяжуючою обставиною став рецидив: чоловік уже мав судимості за злочини проти дітей у 1997, 2001 та 2013 роках, але після звільнення знову повернувся до аналогічних дій. Суд наголосив, що така поведінка свідчить про високу суспільну небезпеку та відсутність будь-якого виправлення.

У підсумку суд визнав його винним за кількома статтями Кримінального кодексу України та призначив остаточне покарання — 15 років позбавлення волі з додатковою забороною працювати з дітьми строком на 3 роки. Також після набрання вироком законної сили його внесуть до спеціального реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої недоторканості дітей.

Суд окремо підкреслив: ця справа — приклад того, як небезпека може маскуватися під “звичайне спілкування”, і чому контроль за безпекою дітей має бути постійним — як з боку батьків, так і з боку суспільства.