Фонд держмайна шукає покупця для Миколаївського глиноземного заводу який не боїться війни

Фонд державного майна України планує до липня 2026 року виставити на продаж Миколаївський глиноземний завод, який був конфіскований у російського олігарха Олега Дерипаски. Про це в інтерв’ю Forbes заявив новий очільник Фонду держмайна Дмитро Наталуха.

Відповідаючи на запитання журналістів про першочергові об’єкти великої приватизації, він назвав Одеський припортовий завод, столичний ТРЦ Ocean Plaza, Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат та Миколаївський глиноземний завод. За його словами, саме ці активи є планом на найближчі пів року.

Голова Фонду держмайна пояснив, що такі підприємства мають специфічну економічну модель і самі по собі не є завершеним виробничим циклом.

Дмитро Наталуха в інтерв’ю розповів про підхід до продажу стратегічних активів та їхню роль у виробничих ланцюгах.

“По активах на кшталт ОПЗ будуть більш стратегічні гравці. Важливо розуміти: активи ОПЗ чи Миколаївського глиноземного самі собою мають умовну цінність. Вони замислювалися як частина виробничого ланцюжка Радянського Союзу. Тому продаж ОПЗ для відновлення виробництва добрив – це питання, хто може дозволити собі платити високу ціну за газ або транспортування газу. І в складі якої групи цей актив можна розвивати і капіталізувати. Те саме стосується глиноземного заводу. Він створює цінність, але є проміжною ланкою від ресурсу до продукту з доданою вартістю”

За словами керівника Фонду, для Миколаївського глиноземного заводу необхідно знайти зовнішнього інвестора, який зможе дозволити собі працювати в умовах воєнних ризиків і власною репутацією або державним статусом гарантувати безпеку активу. Серед потенційних інвесторів він назвав США та Індію.

Дмитро Наталуха окреслив два можливі сценарії для держави.

“Є два шляхи. Перший – ми нікого не знаходимо, чекаємо завершення війни, зниження воєнних ризиків і тоді розраховуємо на більшу конкуренцію. Коли закінчиться війна, ми не знаємо, а гроші потрібні зараз. Плюс є нюанс, який не варто недооцінювати. Поки триває війна, у нас є певна свобода діяти в правовому полі. Після завершення бойових дій повернення до «нормальності» може ускладнити застосування екстраординарних рішень щодо активів чи осіб. Тому чекати – це варіант, але питання, скільки за цей час втратить держава. Ми намагаємося порахувати. Другий шлях – знайти стратегічного інвестора, який своєю репутацією або глобальним статусом прикриє актив. Так, можливо, ми продамо дешевше, але в майбутньому, через інтеграцію в глобальний ланцюжок, держава може виграти”

Таким чином, держава фактично готова розглядати варіант продажу МГЗ навіть за нижчою ціною, якщо це дозволить інтегрувати підприємство у глобальні виробничі ланцюги та отримати довгострокову вигоду. Водночас питання безпеки, воєнних ризиків і вартості активу залишаються ключовими для потенційних покупців.

Раніше ми писали:

• МГЗ піде з молотка: навесні уряд запускає продаж санкційних активів росіян
• Поки шламові поля МГЗ без води і без грошей, Віталій Кім говорить про майбутнє заводу
• Влада обіцяє ветеранам роботу на МГЗ, який не працює — абсурд по-миколаївськи
• Еко-бомба під Миколаєвом: загроза від шламосховищ МГЗ потребує державного втручання – еколог
• Сотні арештів, десятки судів: продаж МГЗ заблокований — і невідомо, коли розблокують
• Поки шламові поля МГЗ без води і без грошей, Віталій Кім говорить про майбутнє заводу
• МГЗ “завис у повітрі”? Відомства посилаються один на одного
• Завод у блокаді, але приватизація неминуча: майбутнє МГЗ