Волонтерство з креативом: як миколаївський комік та експерт з безбар’єрності Юрій Степанець збирає на ЗСУ нестандартними методами
Юрій Степанець — блогер, активіст і найвідоміший в Україні комік на кріслі колісному з «Ліги сміху». А ще — волонтер, який підходить до зборів із гумором. Себе жартома називає благодійником зі стажем, адже з 2020 року також працює депутатом Миколаївської міської ради — робота на громадських засадах, яка не передбачає зарплати. І це ще не все — активіст керує громадською організацією «Пішло-Поїхало», яка розповідає про інвалідність і працює над безбар’єрністю. Цього року Юрій отримав відзнаку «Варті» від Нової пошти за креативність у волонтерстві.
«Не можу сидіти склавши руки, навіть сидячи склавши руки»
Особистий шлях Юрія як волонтера розпочався 24 лютого 2022 року. З першого дня повномасштабної війни налагодив у Миколаєві співпрацю з волонтерами та владою, щоб допомагати військовим і цивільним. Створив телеграм-канал, де інформував про потреби, гуманітарні штаби й міжнародну допомогу, і навіть створив волонтерський осередок, що базувався у гаражі друга.
І, звісно, продовжив жартувати, бо гумор був з Юрієм ще зі студентства. В університеті він грав у КВК, потім прийшов на «Розсміши коміка» і виграв суперприз, а після цього зібрав команду для участі у «Лізі сміху». Тож жарти, пісні та меми допомагали триматися. Юрій збирав кошти на ЗСУ, висміював окупантів, показував роботу волонтерів і надихав інших.
«І так вже більш як три роки — я не можу сидіти склавши руки, навіть сидячи склавши руки», — жартує Юрій. І додає — чим складніша ситуація, тим більше гумору та креативу він проявляє.
«Неходові збори» та інший креатив
До зборів волонтер намагається підключати фантазію, щоб залучати більше людей і щоб вони почувалися частиною спільної історії. Наприклад, одного разу Юрій створив та розіграв за донейт картину за мотивами марки «Доброго вечора, ми з України», де трактор тягнув танк. Тільки замість трактора — людина на кріслі колісному. Це був символ боротьби тих, хто не може бути в ЗСУ, але може бути для ЗСУ. Картину виграла дівчина з Миколаєва і Юрій зміг передати її власноруч.
«Час летить, як балістика, і вже не пригадаєш, що й коли було. Один із найпомітніших моїх проєктів — це “Кріслозаїзд”. Я проїхав на кріслі колісному 58 кілометрів від Миколаєва до Херсона, щоб зібрати 200 тисяч гривень на автівку для військових та підтримати волонтерів, які допомагали після підриву Каховської ГЕС», — розповів Юрій Степанець.
Також робив тематичний мерч. Наприклад, тризуб-кавун, коли звільнили Херсон, а збори були спрямовані на допомогу місту. Були й артзбори — розмальовані снаряди з історіями, значки-яйця до Великодня з написом «be steel like Ukrainians eggs», валентинки у вигляді повістки від ТЦК та СП — Територіального центру кохання та Справжніх почуттів, гумористичні календарі та багато іншого.
«Я рідко пишу людям в директ, хоча буває прошу про репост. Я даю вибір: хочеш зробити щось корисне, то зроби! І при цьому намагаюсь залишити людині щось на пам’ять про її внесок. Квартиру, звісно, розіграти не можу, бо тоді залишусь на вулиці, але якісь сувеніри завжди вигадую», — ділиться волонтер.
Один з останніх зборів, який закрив, — це 50 тисяч грн на спорядження та комплектуючі для дронів. Все це допоможе його другу, який зараз служить на Покровському напрямку.
«За будь-який кіпіш, окрім сходів»
Нещодавно Юрій заснував громадську організацію «Пішло-Поїхало» — назвав її так само, як команду, з якою він виступав на сцені шоу «Ліга сміху». Організація допомагає робити міста безбар’єрними, консультує бізнес щодо адаптації просторів та сервісів і проводить інформаційні кампанії про інвалідність і коректну комунікацію.
«Говорити на важливі теми я теж намагаюся з гумором та легкістю, бо суху інформацію ніхто не запам’ятає. Ми показуємо, як виглядає та впроваджується фізична безбар’єрність. Великий акцент робимо на роботі з молоддю, бо колись ці люди займуть крісла у владних кабінетах, відкриють бізнеси і впроваджуватимуть все це», — розповідає Юрій Степанець.
Активіст жартує: там, де чекають на мільйонний грант, щоб оцінити стан справ, йому достатньо проїхати на кріслі колісному. Одразу видно, де треба опустити бордюр, облаштувати заїзд, відремонтувати тротуар. До порад здебільшого прислухаються. Наприклад, одного разу Юрій прогулявся разом з гідом туристичним маршрутом Одеси, вказав на проблемні місця, і влада це виправила.
«Так само якось побував в одному з банків і сказав, що їхнє приміщення недоступне для людей з інвалідністю. Пізніше мене запросили й показали зміни. Загалом я консультую безоплатно, завдяки ентузіазму й у межах програми 80/20. 80% — це моя непрацююча частина тіла і 20% — та, яка працює. Я за будь-який кіпіш, окрім сходів», — сміється Юрій.
Що мотивує волонтерити
Головна мотивація — це бажання жити у вільній, мирній країні. За свою свободу українці жертвують найдорожчим, тому кожен, хто волонтерить чи підтримує волонтерів, — знає, для чого це робить.
«Перемога — це не лише про тих, хто на передовій, а й про тих, хто підтримує та робить усе можливе, щоб допомогти. Ще кілька років тому суспільство могло вважати, що люди з інвалідністю — це про пасивність, про тих, хто потребує допомоги. Зараз усе інакше: ми воюємо, волонтеримо, порушуємо важливі теми», — каже Юрій Степанець.
Він додає: волонтерство навчило бути гнучкішим, домовлятися, шукати дешевше, розбиратися в техніці й весь час щось вигадувати. Його зусилля не лишаються непоміченими — саме тому люди номінували Юрія Степанця на щорічну відзнаку «Варті», щоб подякувати за нестандартні підходи й постійний рух вперед. Він переміг у народному голосуванні у категорії «Креативність у волонтерстві».
Відзнаку Юрію Степанцю вручив Влад Задорін — морський піхотинець, захисник острова Зміїний, який майже два роки пробув у російському полоні.
«Моя мотивація — робити так, щоб кожен розумів: якщо в тебе є можливість допомогти — ти вже частина боротьби», — підсумовує волонтер.
