"Мама, я так хочу жити!"... В Корабельному районі провели в останню путь загиблого на фронті героя-захисника України
Володимир Гоцуєнко був щирою людиною та справжнім другом... ВІДЕО
10 січня 2024 року в Корабельному районі міста Миколаєва (мкрн Балабанівка) відбулося прощання з нашим захисником, що віддав своє життя за рідну країну. Володимир Гоцуєнко загинув 29 грудня 2023 року в районі населеного пункту Бердичі Покровського району Донецької області, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за свободу і незалежність України. Та для рідних герой назавжди залишиться живим у їх серцях…
28-річний Володимир (до війни він працював зварювальником) став у ряди збройних сил України 17 серпня 2023 року. Навчався на оператора навідника БМП-2, але зрештою був направлений до піхоти. “Він, звісно, засмутився через це, бо казав: “Мама, я вчився на одне, а мене послали на інше”. Я кажу: може, й краще”, – розповідає мати бійця Валентина Василівна.
Як каже вбита горем жінка, протягом всього часу Володимир заспокоював її та майже ніколи не жалівся, надсилав фото, відео та сувеніри з навчань…
Але останню розмову Валентина Василівна згадує зі сльозами на очах:
«В останній день він казав: «Мама, я хочу жить, я так хочу жить, хочу так тебе обнять, хочу хоть на два дня приїхать! Я тобі все перероблю! Я не хочу тут бути. Мама, договорися, щоб я перевівся сюди десь в Миколаїв, чи в Херсон, чи куди…. Бо йому треба було постіраться, бо з ніг до голови в окопах у тому болоті, і блохи, і все…”
Солдата чекала кохана дівчина, на якій він мріяв одружитись. Володимир був щирою людиною та справжнім другом.
«Всім людям поможе і з автобуса вийти, і зайти в автобус. Дуже добряк був такий він…», – згадує тітка загиблого.
Нагадаємо: Володимир Гоцуєнко народився 27 лютого 1995 року в Миколаєві. Після закінчення школи №49 у 2010 році вступив до Вищого професійного училища суднобудування (ВПУС), де здобув спеціальність «Складальник корпусів металевих суден, газорізальник» (випуск 2013 року). Завжди був відповідальним, старанним, готовим прийти на допомогу.
“Відійшовши дуже рано за межу вічності, він залишив по собі вагомий внесок, так і не доживши, не долюбивши… Вічна йому пам’ять, наша шана і вдячність. Співчуття мамі, братам! Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються в наших серцях”, – зазначають в адміністрації ВПУС.
Аліна Ковальчук
