Без пам’яті джерело пересихає… Про місце сили і укріплення духу в парку «Богоявленський»

Панорама фонтана (надземная часть) с видом на церковь
Панорама фонтана (надземная часть) с видом на церковь

Однією з найнагальніших проблем історії нашого краю є вивчення свідчень про доброякісні джерела води, слава яких сягала далеко за межі тогочасних губерній, то Херсонської, то Одеської, то, нарешті, Миколаївської...

Може, тому, з переходом нашої території від однієї адміністративної одиниці до іншої, з революціями і розпадом імперій, більшість найдавніших історичних фактів про наш край залишаються невідомими.

За 10 років досліджень і пошуків в архівах невеличкі фрагменти, знайдені місцевими краєзнавцями і навіть опубліковані в трьох книгах про історію Богоявленська, поповнилися багатьма знахідками та фактами, що не дають нам права замовчувати їх для широкого загалу. Тим паче, знаходяться люди, які здатні прикласти сили і кошти для відродження святині.

"Мы на роднике. Працюємо всі гуртом. Подтягивайтесь!"
- В парке "Богоявленский" кипит работа

Джерела в наших безводних степах відігравали надзвичайну роль. Вони були добре знайомі всім подорожуючим людям. Тим більше, коли мова йшлася про таке потужне і цілюще джерело, як наше.

 Хитрі одесити видавали свій товар за воду з
Богоявленського джерела... Водогони давньої Вітовки

план поселения Богоявленська (1793 р.)
план поселения Богоявленська (1793 р.)
Колишня скважина (орієнтир - вул. Фонтанна,128)
Колишня скважина (орієнтир - вул. Фонтанна, 128)
чертёж из доклада Алексеева
креслення з докладу Алєксєєва

чертёж фонтана у пристаникреслення фонтану біля пристані

чертёж фонтана близ дороги и госпиталя
креслення фонтану біля дороги і шпиталю

Серед місцевих мешканців з роду в рід передаються легенди, різні за текстом, але однакові за суттю: поселення виникло давно і існує донині завдяки джерелу, воно потужно підпитує Південний Буг. Щоправда сьогодні більшість цих вод іде на підтоплення, бо замулена і засмічена річка Вітовка не в змозі швидко забезпечити витік постійно прибуваючої води. Для цього її русло раніше регулярно розчищали і поглиблювали.

На багатьох старовинних садибах, і не тільки на них, залишились підземні комунікації, що служили для обслуговування старовинного водогону, сьогодні підлаштовані і вкорочені під погреби.

А місце втраченого величного фонтану і до сьогодні залишається благодатним. Від ранньої весни до пізньої осені буяють цілющі трави, а в заростях дерези живуть фазани та куріпки. Безперестанно приходять люди, моляться, вмиваються, купаються, п’ють воду з залишків джерела у вигляді жалюгідної трубки. Особливо людним це місце буває на Водохреща.

"Рекорд джерела", веселі ігри, гарячі пиріжки та крижана вода:
у парку "Богоявленський" святкують Водохреща (ВІДЕО)

Всі, хто хоч раз побував біля джерела, переконуються, що це місце сили і укріплення духу. Недарма наші предки з надзвичайною шаною ставилися до джерел, називаючи їх животоками.

Вперше в друкованих виданнях Богоявленське джерело згадується в «Описі України від Московії до Трансильванії» (1648 рік) французького інженера Гійома Левасера де Боплана:

«На три льє вище Очакова знаходиться гирло Богу, де лежить острів у формі трикутника довжиною до пів-льє, напроти Семенового Рогу [Semenwiruk].Вище Семенового Рогу на Бозі знаходиться Винорадна Криця [Winaradnakricza] з джерелом прямо над проваллям, гарне і зручне для проживання місце…».

Це було дійсно чудо - в палючому сухому степу, невичерпне джерело питної води, де взимку і влітку вода тримає одну температуру.

Не оминули наші джерела і перші дійові особи Північної війни. Після поразки під Полтавою король Швеції Карл 12 та гетьман України І.С. Мазепа із залишками своїх військ втамовували спрагу з наших джерел.

«…надпечатки шведской монеты 1 далер1669 года. Находка имеет прямое отношение к походу Карла 12 и подтверждает тот факт, что шведський король побывал возле источника» Winaradnakricza».

А вже у 18 сторіччі Потьомкін, розширюючи простір Російської імперії, не випадково вибрав місце біля Богоявленського джерела, звідки розпочав розбудову любимого свого дітища – міста Миколаєва… Для успішного керівництва розбудовою міста, в межі якого за планами Потьомкіна повинна була увійти і Вітовка – Богоявленське, де якнайбільше знаходитись наказував він Фалєєву. Постійно, в чому відчувала нужду армія під час другої російсько-турецької війни при облозі Очакова, була нестача якісної питної води. Іінженеру – поруччику І.В.Соколову було надіслано ордер:

«…При сем посылается большая бутель и ещё с армии будет к вам прислана другая такая же, всякой вечер вы по бутили, а ежели не будет, то в маленький бочонок, витовской воды на Русскую косу к находящемуся там при перевозе майору, который будет присылать с проезжающими курьерами или нарочными к Его Светлости» (МОДА Ф.243. оп.1. о.з.17).

Потьомкін, перебуваючи на досяжній відстані від джерела, завжди бажав мати в себе воду з Богоявленського джерела. У розташуванні тут військового шпиталю теж головну роль зіграла наявність якісної води та різноманітний ареал лікарських трав.

З 1788 року розпочинається будівництво фонтану на місці джерела, яке падало з висоти не менше 2-3 м. Від нього вода повинна була подаватись у три місця: до водомету біля дороги, до купальні навпроти палацу Потьомкіна та до другого водомету біля пристані. Особливо тяжкою була робота з облаштування підземних комунікацій і тунелів для обслуговування фонтанного водогону.

В жовтні 1788 року закінчилась заготівля каменю для Вітовського фонтану, про що свідчить кошторис «… с показанием коликое число и на что именно потребно камня на украшение в Витовке фонтана» (РДА ВМФ, ф.245, оп.1,о.з.133.л.116). 9 жовтня 1788 року Потьомкін, перебуваючи у військовому таборі під Очаковом надсилає Фалєєву у Вітовку ордер такого змісту:

«Архитектор Ванрезант отправлен от меня в Витовку, чтоб сделать прожекты строению при колодезе, а вам предписываю по назначению его приказати заготовить потребные материалы» (РДА ВМФ, ф.245, оп.1,о.з.133.л.120).

26 травня 1790 року князь складає записку для прибувшого архітектора І.Є. Старова:

«У Богоявленска на избранном месте от садовника дом мне положить легкий, покойный, во вкусе здешнем, но небольшой, лишь лучшего вкуса. В Богоявленском купальни и бани холодные в хорошем вкусе зделать… из горы же воду провести в баню, сделанную с куполом и басейном наподобие моей Царскосельской, так чтобы вода сверху била».

Остатки входов в коммуникации фонтана
Залишки входів в комунікації фонтана

Цим коротким вступом, складеним з архівних виписок, хочеться ще більше запалити серця сучасників, що взялися рятувати нашу святиню і природний феномен. Далі буде.

Керівник краєзнавчого інформаційного центру «КРАЙ» Ольга Ясько

Редакция сайта не несет ответственности за содержание комментариев под статьями.
Уважаемые читатели, будьте взаимовежливы!
avatar
новее старее
Теадор
Теадор

Очень печально что Мы жители утратили изюминку нашего края... И не способствовали ее сохранению. Много уже утеряно и не вернуть ....

Шурик
Шурик

СУПЕР! Древняя Витовка живет не смотря на то, что память о ней старательно стиралась с памяти последующих поколений имперскими пропагандистами. Двести лет российская а потом и большевицкая империи насаждали миф о мнимой пустыне, которая якобы была на месте Витовки, Николаева и вообще всего нашего региона.. А между тем древние села православными церквями существовавшие за 100,200, и даже 360 лет до прихода сюда московитов свидетельствуют о обратном, о том, что наши земли по левому берегу рек Буга и Ингула были обжиты с давних времен. Села вдоль левого берега Ингула : Домаха, Карпивка, Орош, Водопий, упоминаются в церковных метрических книгах за 1734 г. Села по левому берегу Буга: Витовка (1705г), Спасское, Кислякова Балка, Лупорева Балка упоминаются в документах архива Новой Сечи за 1754 г. А как известно земли между Днепром и Бугом отошли к Российской империи только в конце 1774 года. Подавляющее большинство упомянутых сел московиты переименовали в 1789 году. Так Домаха стала Пересадовкой, Карпивка Калиновкой, Орош Воскресенским, Витовска Богоявленским, Билозирка Засельем. А еще на месте будующего Николаева были соляные магазины, ( сейчас район города Соляные) Матвиивка, Корениха, Водопий. Выводы делайте сами.

Я. Логінов
Я. Логінов

Шурик: "А еще на месте будующего Николаева были соляные магазины, ( сейчас район города Соляные) Матвиивка, Корениха, Водопий. Выводы делайте сами"

Не тільки це. Ще один поширений міф проте, ніби російське населення було основним під час заселення нашого міста і краю загалом. Так ось згідно даних статистичного правління Херсонської губернії у Херсонському повіті (Нинішні райони - Вітовський, Баштанський, Снігурівський, Новоодеський і частина нинішньої Херсонщини) у 1859 році мешкало 120 000 українців, 17 000 росіян, 15 000 євреїв та інші національності , яких було ще менше.

Популярное за неделю:

Погода
Погода у Миколаєві

вологість:

тиск:

вітер: