Пригоди

Екс-депутат Єнтін вперше прокоментував звинувачення у присвоєнні «гуманітарки»

Екс-депутат Миколаївської міськради Владислав Ентін прокоментував те, що він звинувачується наслідком у присвоєнні волонтерської допомоги – ємностей для питної води. По суті, він так нічого і не пояснив, пустившись у юридичні тонкощі.

Про це стало відомо з його сторінки у «Фейсбуку».

Екс-депутат зазначив, що справді, 8 грудня йому підписали повідомлення про підозру за ознаками правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 та ст.201-2 Кримінального кодексу України. Підтвердив він і те, що 13 грудня ухвалою слідчого судді до нього застосовано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Далі Владислав Ентін написав довгий текст, не надавши жодних конкретних пояснень, вибачень чи виправдань. Публікуємо цей фрагмент повністю:

«Я хочу нагадати громадськості зміст ст. 62 Конституції України, де зазначено, що особа вважається невинною у скоєнні злочину, доки її вина не буде встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не повинен доводити свою невинність у скоєнні злочину. Звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви у доведеності вини особи тлумачаться на його користь.

Таким чином, на даний момент продовжується робота правоохоронців з виробництва та є перші судові процесуальні документи.

Розгляд справи по суті судом ще не розпочинався, а отже, я можу констатувати кілька важливих обставин навколо справи, передчасно не розкриваючи її особливостей – це буде зроблено згодом.

Можливо, хтось зараз буде здивований тим, що ця публікація не міститиме виправдань чи звинувачень правоохоронців у чомусь. Навпаки – хоча я й отримав вищезгадану підозру, проте я хотів би дати загальну характеристику суспільним відносинам навколо неї.

Перше – виробництво розпочато за зверненням whistle-blower-а – тобто особи, на думку якого, мало місце правопорушення і це дуже добре, оскільки явно візуалізує, що наше суспільство далеко відійшло від побоювань ставити цікаві питання в т.ч. правоохоронним органам щодо громадських осіб. Радянське «щоб не вийшло» залишається у минулому і кожен може цілком упевнено розраховувати, що його заява буде реально розглянута, незважаючи на всі складнощі воєнного стану. Напрочуд може виглядати таке бачення ситуації підозрюваним, але зовсім навпаки – громадянином Європейської правової держави, яка бореться за свою незалежність на полі бою. Ця справа своїм прикладом фактично свідчить про системні тектонічні усунення у світогляді українців щодо організації суспільного життя та, зокрема, права у такому.

Друге – незважаючи на військовий стан, правоохоронні органи у стислий термін проводять досудове розслідування. Спираючись на окремі матеріали справи, припускаю, що до роботи залучено найкращих юристів у т.ч. із досвідом старої школи, в т.ч. тому, що одна із статей, за якою ведеться виробництво, з’явилася в кодексі лише у березні цього року, а отже широка правозастосовна практика щодо неї лише формується. Це важка робота не лише для правоохоронців, прокуратури, а й для адвоката та суду.

Я позитивно оцінюю як підходи, так і оперативність роботи як правоохоронців, так і прокурорів у складних історичних умовах. Роботу суду я не оцінюю, оскільки ухвалу такого на даній стадії можна або оскаржити, або виконувати. Я виконую. Зрештою, даючи позитивну оцінку правоохоронній системі, я, як і інші городяни, чекаю таку ж активність роботи в інших справах, що ще більше наблизить нашу державу до Європейських стандартів у т.ч. у частині імплементації у широкому значенні Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Третє – це справа не суто загальнокримінальна, де органами та прокуратурою напрацьовано колосальний досвід на тлі кримінологічних наукових досліджень. Справа фактично стосується і господарських відносин, а також адміністративної практики. Тобто її юридична сутність – крос-галузева. Тому погляд двох груп юристів – групи звинувачення та групи захисту – на обставини справи можуть бути різними.

Як правоохоронці мають свою стратегію ведення справи, так і мій захисник імплементуючи Конституційні норми ст. 131-2, ми маємо власний погляд на особливості фактичних обставин, які будуть висвітлені надалі.

Остаточну оцінку позиціям дасть судова влада рішенням, які набудуть чинності. До цього ми знаходимося у стадії юридичного діалогу з правоохоронцями, де такі мають довести власне бачення відносин, що склалися у справі, а ми – навести владі аргументи.

Переконаний, що всі нюанси будуть встановлені достовірно та всебічно, оскільки вони справді є.

Четверте – засоби інформації ще раз показали, що вміють володіти ситуацією і мають доступом до актуальної інформації уявлення такий читачам. Це також фактор, що свідчить про становлення нового українського суспільства, де є незалежна преса, від якої у постіндустріальному суспільстві практично неможливо нічого сховати. Водночас, головним завданням преси є, в т.ч., подавати різні точки зору, через що я сподіваюся на публікації чи репости цього коментаря», – написав він.

Читайте новини першими

Связанные статьи

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button