Любіть у натхненні, у праці, в бою.
У пісні, що лине зорею.
Всім серцем любіть Україну свою —
І вічні ми будемо з нею!
Проживає в Корабельному р-ні Миколаєва українська майстриня з поетичною душею Ганна Степанівна Шаховал — творча жінка з великим, ніжним серцем. Відома вона своїми неповторними вишиванками, рушниками, картинами, мініатюрами.
Родом Ганна з Поділля, з Хмельниччини. Переїхала в Миколаїв і з 1972 року почала працювати на суднобудівному заводі «Океан«.
Вчилась вишивати у своєї матусі, Юхимки Григорівни, ще змалку. Але серьезно цим займатися вона почала декілька пізніше, коли підросли дітки. Так, з 1992 року весь свій вільний час почала віддавати візерункам голки з ниткою, вкладаючи в них настрій та відчуття рідної землі. В кожній вишитій речі живе відображення часточки її талановитої душі.
В неї багато виставок, які проходили у школах Корабельного району, соціальних центрах, на всім відомій вулиці творчих людей Радянській і ще в багатьох місцях.
Багато робіт Ганни Степанівни живуть в інших країнах світу – вона роздарувала більше восьми десятків вишитих рушників. Три роботи рукодільниці помандрували до далекої Америки. Гарно вишитий герб України є в одного з німецьких муніципалітетів. Його вручила делегація учнів та вчителів школи №1. Залишились твори майстрині і в німецьких сім’ях, де проживали діти. Декілька вишиванок прикрашають домівки і в Росії.
Розповіді друзів та близьких про майстриню і те, що вона сама розповіла про себе, ми почули, коли стали присутніми 27 вересня на відкритті виставки «Парад вишиванок Ганни Шаховал», організаторами якої стали Миколаївська міська громадська організація «Вітовське українське товариство» та філіал №18 бібліотеки ім. М.Кропивницького (бібліотека для дорослих у Корабельному районі).
У холі бібліотеки по пр. Корабелів,12 зібралось чимало шанувальників та друзів Ганни Степанівни. Першою зустріла гостей господиня бібліотеки Ольга Іванівна Ясько, яка розповіла про те, як ми всі намагаємось гуртуватися, люблячи все українське.
Ведуча творчої зустрічі і подруга Ганни Степанівни — Галина Кукуровська — розпочала свято зі слів:
«Не знаю, де стати: чи біля цих картин, чи біля неї, бо вона сама, як картина…»
Зустріч у бібліотеці була не тільки цікавою та відвертою, але й такою доброю і щирою, як українська душа. Лунали пісні, вірші…
Признанням у великій любові була розповідь про свою Ганну від її коханого чоловіка Анатолія Романовича, який і сам навчився вишивати, доказом чому була присутність його робіт на цій виставці.
Після багатьох слів подяки і любові від друзів та шанувальників її творчості, коли надали слово самій Ганні Степанівні, то вона трохи розгубилась:
«Про мене так багато сказали, що мені трохи невдобно…»
Відвідувачі дякували працездатності та творчості майстрині, залишаючи свої добрі слова та побажання у книзі відгуків.
Цей творчий день був, ніби ковток свіжого повітря у наш, такий складний час.
З використанням матеріалів О.Г. Матіюка
Фото, відео – Н.В. Турухіна
