До дня визволення України від фашистських загарбників пенсіонери Корабельного району безкоштовно відвідали музей у Миколаєві

Так і мене колись не буде,
Як тих, що жили на Землі.
Будуть народжуватись люди.
І лікуватись від застуди
Заможні, вбогі й королі.

Минуло декілька  днів від того, як наша невелика група ветеранів війни та праці з Корабельного району відвідала Миколаївський краєзнавчий музей, але відчуття, що ми дотикнулись до вічності, не минає.

По-перше, вразив сам музей – величний сучасний заклад, а в перспективі – ціле музейне містечко. Важко переоцінити його роль в вихованні любові до рідного краю як у школярів, так і у сивочолих ветеранів.

Ми, немолоді люди, творці сучасної історії, що будували, заводи, кораблі, розбудовували місто, були приголомшені величчю історії рідної Миколаївщини.

Нам були представлені експозиції, що характеризують флору та фауну рідного краю. Яка ж вона багата! А часом і неповторна та унікальна! І вже зовсім по іншому сприймаються заклики про наш обов’язок зберегти це для нащадків.

За історичними мірками наше місто ще молоде, але ж багато віків до заснування Миколаєва тут жили люди, вирувало життя. Наш екскурсовод Александренко Ірина Іванівна, старший науковий співробітник музею,  так захопливо розповідала нам про історію краю від античності і до наших днів, повторюючи, що «про це я могла б говорити годинами». А ми б могли б годинами слухати.

За час екскурсії перед нашими очима спливли віки і ми, затамувавши подих, споглядали на амфори, зброю, одяг, меблі, документи, що їх торкались руки людей, які жили в сиву давнину.

Яке ж швидкоплинне це життя!

Не покидало почуття вдячності до людей, що створили та підтримують наш музей: від перших засновників до теперішніх працівників. Без їх ентузіазму, самовідданості, безмежної любові до рідного краю, нескінченних, як і сама історія, пошуків,  музей не зміг би  існувати.  Щира їм подяка за подвижницьку працю.

У кожного міста є своя визитівка. Хотілось би, щоб у Миколаєва це був краєзнавчий музей.

Хочеться подякувати також і організаторам нашої екскурсії: Анатолію Васильовичу Андрейченку, ветерану глиноземного заводу (до речі, активісту музею) та Кушаковій Тетяні Іванівні, голові ветеранської організації пивзаводу «Янтар».

Це була корисна і незабутня подорож в історію рідної Миколаївщини.

М. Зайкова, секретар ради ветеранів