Таємнича безлюдність Прип’яті – помилка не природи. 26 квітня - день чорнобильської трагедії

За відсутністю нових емоцій «приїдається» все, навіть якщо ти відповідальний за атомний реактор. Та й де ви бачили лікаря із 30-річним досвідом роботи, котрий плаче над долею кожного невиліковно хворого? Так, з часом трепетне виконання своїх обов’язків стає звичною недбалістю: відчуваючи себе «асом» у справі всього свого життя, навіть найкращий фахівець розслабляється, забуваючи, що від його непрофесійних дій можуть зійти нанівець тисячі людських життів.

Причиною вибуху на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) також виявився не глобальний катастрофічний феномен, а людський фактор. Самі все створюємо, самі все й руйнуємо… Щоправда, від цієї простої житейської мудрості не ставало легше родичам тих, кого ховали в свинцевих трунах через високий рівень радіоактивного випромінювання. Навіть костюми ліквідаторів аварії могли вберегти їх від згубного впливу тільки впродовж 40 секунд.

Через чверть століття приблизно така ж кількість миттєвостей (школярі не в змозі витримати цілої «хвилини мовчання») примушує на шкільній лінійці уявляти, як колись так само квітнув бузок та текла таємнича Прип’ять у зоні відчуження. Та це не заважає придумувати анекдоти про «чорнобильську білочку»:  в цьому злому жарті на адресу людей з фізичними вадами була б ще жахливіша «доля правди», якби більша частина вагітних жінок не дослухалась би тоді до рекомендацій лікарів та не зробила б аборти.

Того року гігантський циркуль долі відміряв чималий радіус випромінення не тільки для мешканців України: напрямок вітру  зарахував до числа потерпілих білорусів, а радіоактивний дощ став відголоском страшних українських подій аж у Ірландії. Єдиним плюсом найглобальнішої катастрофи в історії атомної енергетики стало хіба що різке підвищення біорізноманіття у 48-ми кілометровій зоні навколо Прип’яті: вовки, орли та лосі утворили там справжній «заповідник».

Людина – теж тварина з точки зору біології, та повернутись додому після аварії ризикнули самі тільки самосели. Станом на 2014 рік нараховується близько трьохсот людей похилого віку, котрим було дозволено вибрати будь-який із залишених будинків у зоні відчуження. Постраждалий куточок України несподівано надихнув своєю безлюдністю багатьох письменників, яким, як і туристам, забороняється дихати чорнобильським повітрям більше двох тижнів. Які там стрибки з парашутом,  коли «Forbes» визнає наш Чорнобиль одним із «суперекстравагантних туристичних місць, де можна спостерігати те, чого більше немає ніде у світі»? Тож готуйте 250$, і ви на власні очі побачите помилку, за яку будуть розплачуватися ваші нащадки ще протягом 20 тисяч років.

Вікторія Кудряшова