Для Корабельного району річниця перепоховання Шевченка в Україні стала особливою
22 травня 2014 р. у Миколаєві, біля пам’ятника Т.Г.Шевченко, традиційно вшанували дату повернення великого Кобзаря на рідну українську землю.
«Книжный вестник»,
1861 год, № 14 — 15 :
«Каневский корреспондент «Киевского телеграфа» пишет… следующее: В Канев останки праха Т. Г. Шевченко на пароходе по Днепру прибыли вечером 20 мая. И здесь также народ разного возраста и наций толпился и старался, чтоб удостоиться нести гроб в церковь св. Георгия, в которую, за теснотой народа, не было возможности протолпиться.
В продолжение трех дней, при множестве народа, служили панихиды по усопшему. Здесь было сказано несколько речей на языке малороссийском и одна на польском, все эти речи глубоко западали в душу слушателя и невольные слезы вызвали на глаза.
Мая 23 мы проводили тело на Чернечью гору, где предали его вечному покою. На могиле предполагается поставить памятник, и гора, отделенная от города на две версты, с этих пор будет именоваться «Могилой Шевченко».
Для Корабельного району ця річниця стала особливою.
Семеро дітей, учнів школи №54 були нагороджені грамотами і цінними подарунками за успішну участь у шевченківському конкурсі, оголошеному на початку 2014 року бібліотекою для дорослих №18 та громадською організацією
«Вітовське українське товариство».
Такого успіху діти досягли завдяки самовідданій праці вчителя української мови та літератури Гусєвій Валентині Анатолівні.
Тільки вчитайтеся в рядки вірша учениці 6-го класу ЗОШ №54 Шляхти Юлії, і ви зрозумієте, яке прекрасне молоде покоління підростає в Україні, вивчаючи і шануючи великого поета.
Буде вічною Вкраїна!
Не загине твоє слово, великий пророче,
Твої думи — сиротини, безсоннії ночі!
До твоїх висот та правди треба йти віками,
України сине милий, Кобзарю наш славний!
Твої думи, що як сонце – незбагненні, вічні,
Знають щастя наше й горе, нашу біль відвічну,
Будуть жити – величати рідну Україну,
Ту, яку ти міг любити, як матір єдину!
Буде вільною ходою йти уся родина,
Щоб збагнути – осягнути люблячого сина!
Слово, сповнене Любові, в віки з неба плине –
Буде вічною Вкраїна! Слово не загине!
Ольга Ясько
