«Діти Перуна»: як сільрада у батьків-рідновірів відібрала трьох дітей (відео)

Історія родини з Житомирщини, яка живе за старими слов’янськими заповітами, стала резонансною і вийшла за межі маленького села Буки. Тетерівська сільська рада відібрала у батьків трьох дітей. Громада переконана, що причина їхнього рішення — не віросповідання чи вегетаріанство. Батьки ж уважають, що це сталося лише тому, що вони «не такі, як усі в селі», — повідомляє hromadske.

З чого все почалося, чим живуть Батенькови-Шевелюки і коли повернуть дітей — дізнавалося Громадське.

Босоніж і без м’яса

— Сьогодні обов’язково поговори з богами, щоб і тебе захистили і діток також.

— Добре, мамочка. Я тебе дуже люблю.

Ранок у родині Свєтозари та Святозара починається з телефонної розмови з дітьми. Двоє дівчат – 11 та 7 років – та наймолодший хлопчик – 4 роки  уже місяць живуть у реабілітаційному центрі для дітей «Сонячний дім». Розпорядження на це дала голова Тетерівської сільради Валентина Ільницька. У соціальній службі кажуть, причина — «батьківський недогляд».

Свєтозара та Святозар (у минулому — Олена та Дмитро) разом із трьома дітьми вже два роки мешкають у Буках. У них власний будинок, велике подвір’я, неподалік — річка. Усередині будинку розмальовані стіни та пічка, дитячі картинки. Батьки сповідують рідновір’я, займаються духовними практиками, масажем. Батько колишній військовослужбовець, мати – педагог. Нині жінка знову очікує народження дитини.

У день нашого приїзду готують горох та печені овочі, а також салат з помідорів та огірків. Свєтозара каже, що м’яса ні вони, ні діти не їдять: «М’ясо — це біль та страждання. Від нього закриваються всі паранормальні можливості. Овочі та фрукти наповнюють силами». Сідаємо за стіл, беремося за руки, Свєтозара дякує богам та бажає смачного.

Батьки із захопленням показують нам відео, як діти в мороз обливаються крижаною водою. Так вони загартовуються всією сім’єю. Більшість часу діти проводили на подвір’ї, бігали до річки. У забавах батьки ніяк не обмежували. Це почало дратувати односельців.

Сусідка Оксана каже, що вже боїться, коли її показують на телебаченні, бо «раптом вони прийдуть уночі мене убивать». Розповідає: «Діти голі, босі, брудні, помальовані бігають по асфальті. Як їх бачу, то своїх у хату забираю. Ідіть до себе й там гуляйтеся. Прибігали їсти просили, сосисок. Рвали петрушку. У тих сусідів тюльпани порвали. Якась у них віра, шо за таке непонятне. Головне — за дітьми треба дивитися. А батьків часто вдома нема».

Усередині дому стіни розмальовані різними символами та прикрашені картинами Фото: Микола Дондюк/Громадське

Дорогою зустрічаємо місцевого старосту Анатолія Красніцького. Саме він повідомив соцслужби, що діти Батенькових-Шевелюків опинилися без нагляду.

«З медпункту мені дзвонили, казали, що вони самі бігають, з криниці обливаються. Тому поставили під нагляд соціальних працівників. На виконкомі питання розглядали тричі. Віра вірою, ніхто до того діла не має. Моляться і моляться. Виходять на гору, вона до гола роздягається, а він у трусах і… викликають духів чи не знаю. Діти є діти. Вони мають бути із мамою. Але приструнити їх треба», — каже Анатолій.

Місцевий староста Анатолій Красніцький повідомив соцслужбам про те, що діти, на його думку, виховуються батьками недостатньо та надто специфічно.  Фото: Олександра Чернова/Громадське

Староста Буків скаржиться, що старша дівчинка приїздить до школи пізно та пропускає заняття.

Батько спростовує слова сусідів: «Це так, ніби хтось купив пакет цукерок і запрошує у дворі: «Діти, налітай!». Чи варто через це казати про дітей, що вони, мовляв, голодні? Повністю без нагляду вони не бувають. Діти мають телефон і ми завжди з ними спілкуємося».

У продуктовій крамниці продавець показує нам світлини маленьких Батенькових-Шевелюків, які босоніж приходили до нього взимку. Утім, стверджує, що діти дуже витривалі та майже не хворіють. Розповідає, що інколи вони забігають до крамниці та купують сосиски й пельмені. Доки батьків немає вдома. Проте «голодними та обшарпаними» він їх не бачив.

«Сонячний дім»

Щоранку батьки приїжджають до Житомира, щоб побачити та нагодувати дітей. Свєтозара приїхала босоніж. Уже два роки вона не взувається, навіть узимку.

Діти вибігають на подвір’я і радісно зустрічають маму. Вона привезла печені кабачки з вершковим маслом. За 15 хвилин частує їх бананами та виноградом.

«Якийсь час ми не даємо дітям випічку. Лиш час від часу я печу бездріжджовий хліб. Тут вони їдять білий хліб, потім жаліються, що болять животи. Ми даємо їм печиво, шоколад чи морозиво, коли у них є сильне бажання це з’їсти. Просто намагаємося купити якісні продукти. Але буває, що надто доброзичливі люди вмовляють їх щось з’їсти. Потім діти скаржаться, що їм недобре, стають агресивними. Тоді ми намагаємося пояснити, що саме з ними відбувається», — розповідає Свєтозара.

Жінка каже, що не розуміє, навіщо необхідно реабілітовувати її дітей. У Центрі, за її словами, багато дітей, що потерпали від насильства або батьки яких мають проблеми з алкоголем. У їхній родині такого немає.

«Медики, психологи намагаються дослідити дивний феномен: чого наші діти здорові та соціально адаптовані? Соцслужби продовжують шукати виправдання своєму вчинку. Нещодавно Валентина Ільницька, яка ініціювала вилучення наших дітей, одному з каналів сказала, що в районі 13 неблагополучних сімей. Але вона не може вилучити звідти дітей, бо це дуже велика відповідальність. А наших змогла», — каже Свєтозара.

Поки ми розмовляємо, з’являються представники Нацкорпусу. Разом з помічником депутата Андрія Білецького Назаром Кравченком вони приїхали підтримати родину та «розібратися» з сільрадою. Обіцяють приїхати на суд наприкінці липня.

У реабілітаційному центрі живуть іще 47 дітей, ніхто з них не позбавлений батьківського виховання. На кожного є план реабілітації. Батьки за цей час не можуть забирати їх додому, лише відвідувати на території закладу. Дітей повертають, щойно про це постановить суд.

Психолог Алла Булуй запрошує поговорити наодинці. Каже, що батьки апелюють до того, що дітей забрали через вегетаріанство, але причина в іншому:

«Дітей забрали тому, що двічі поліція знаходила їх без догляду батьків у торговельних центрах. Діти самі приїхали до Житомира, самі вільно ходили містом».

У Центрі вони не відмовляються від їжі, розповідає психолог:

«Залюбки їдять м’ясо, рибу, яйця. Казали, що це смачна їжа. Але бояться, що дізнаються батьки. Бачила, як вони між собою домовлялися, що мамі про це не розповідатимуть. «Скажемо, що їли салати і все». Вони маму люблять, але є страх бути не сприйнятими, бо вони не виконують мамині правила».

Ми їдемо в Будинок культури в селі Дениші, там розташовується відділ у справах дітей та сім’ї Тетерівської сільради, за рішенням якого дітей забрали в батьків. Начальниця відділу Марія Присяжнюк каже, що більше року вони стежать за родиною Батенькових-Шевелюків.

«Останньою краплею стало те, що у 2016 році, зі слів старшої Богдани, мама залишала її доглядати за меншими. Зима, діти ходять по селу, просять їсти. Я приготувала розпорядження, щоб їх негайно відібрали. Але потім комісією вирішили ще раз із ними попрацювати. Діти виходили на трасу, пізно їхали до Житомира. Поліцейські затримали їх у розважальному центрі. Брудних, неохайних, стомлених. У молодшої Ангеліни вже була ангіна, поранена нога, пішов абсцес», — пояснює начальниця відділу.

У Житомирському райсуді лежить заява про відібрання дітей у Батенькової та Шевелюка в судовому порядку без позбавлення батьківських прав. Судове засідання відбудеться 31 липня. Наступними будуть позиватися батьки. Вони вважають дії сільради незаконними і безпідставними.

«Ми даємо їм свободу»

У кімнаті грає музика. Свєтозара з чоловіком танцюють. Раніше вони танцювали всі разом майже щовечора.

«Усі батьки, яких я знаю, оточують дітей постійними заборонами: туди не ходи, це не роби, там упадеш, там утопишся, там потрапиш під машину. У них заборон набагато більше, ніж у наших дітей. А зараз ми бачимо результат роботи Центру. Діти скаржаться, що болить живіт і голова. Мультиків дивляться багато. Їжа якась потрапляє… Льова почав битися. Ангеліна почала брехати…», — переймається Свєтозара.

За вікном накрапає дощ, віддаля лунає грім, небо спалахує блискавками. Святозар каже, що це Бог Перун показує свою силу.

«Цей дім наповнений постійним сміхом та жартами. Навіть коли вони чимось займаються, малюють, ліплять. Так ніби тихо, але такі вібрації, що відчувається, що вони вдома. Так дивно… порожнеча… немає дітей», — каже жінка.

Надворі батько бавиться з німецькою вівчаркою Русичем і хаскі Вєдою. Маленьку хаскі діти ще не бачили. Це подарунок від батьків — на день, коли діти повернуться додому.