Українське "Відлуння''

Пропоную до вашої уваги інтерв’ю з художнім керівником пісенного колективу ‘‘Відлуння’’ —  Шевченко Антоніною Михайлівною, яка майже чверть століття присвятила себе праці з дітьми в стінах Дитячого центру позашкільної роботи Корабельного району.

Завдяки щирій любові до музики, української пісні, помноженій на ентузіазм  та покликання до творчості, Антоніна Михайлівна створила та сприяла розвитку цього чудового ансамблю та виховала не одне покоління виконавців.

Я: Хто засновник Вашого творчого колективу?

А.М.: Я, з 1993 року був створений наш колектив, а з 1994 ми стали називатися ‘‘Відлуння’’ З того часу ми так і працюємо, більше 20-и років.

Я: Що надихнуло Вас на створення творчого колективу? Як розвивався Ваш ансамбль?

А.М. : Надихнуло мене моє покликання, моя професія. З самого початку я прийшла в Дитячий центр як керівник хорового колективу хлопчиків. В мене було завдання від очільниці відділу молоді, культури і спорту в Райвиконкомі створити в Корабельному районі такий колектив. З самого початку в мене в ансамблі було 60 хлопчиків, але потім я потрошки почала залучати і дівчаток, бо вони виявляють більший інтерес до вокалу, до творчості. Спочатку в мене була одна група, а потім поділилась на різні вікові категорії: додавалися молодші, старші, середні. Словом, ми вже справжнє творче об’єднання.

Я: Скільки на даний момент виконавців у Вашому колективі?

А.М.: Зараз за списком нас 98 учасників. Це 7 різновікових вокальних груп і плюс ще 30 людей —  хоровий колектив з вже більш досвідчених виконавців. Для них велика честь бути в нашому хорі, адже він найкращий в області, і тримає першість уже багато років, ми стараємось тримати цю планку, не відставати від сучасності, і таким чином тримаємося. Також в нас є група солістів, які так само беруть участь у різного рівня фестивалях та конкурсах. Це міжнародний рівень, всеукраїнський рівень, отже у нас у колективі близько 130-140 учасників.

Я: Як зрозуміти, чи має людина здібність співати?

А.М.: Прийом в наш гурток не на конкурсній основі, однак при прослуховуванні вже  відчуваєш, яка дитина може займатися, а якій варто порадити щось інше. Бували  діти, які мали дуже велике бажання співати і дуже довго працювали над собою, розвивали свої творчі здібності. А потім ставали навіть ведучими в партіях, тобто все залежить від бажання дитини.

Я: Який музичний напрямок колективу? Ви естрадна, або фольк-група?

А.М.: Діти приходять з різним баченням себе в колективі і з різним баченням розвитку своїх здібностей, своїх даних. Через те я почала вводити в репертуар колективу як народні пісні, так і популярні, сучасні дитячі пісні, фольк репертуар. І можу сказати, що всі учасники, і великі, і дорослі з великим задоволенням виконують різноплановий репертуар і знаходять себе в цьому. Звісно, у кожного з них свої музичні уподобання, але діти повинні отримати для себе певний напрямок знань і вже потім визначитися, що для них ближче.

Я: Костюми виконавців доповнюють творчі образи, хто працює над цим ?

А.М.: В основному, планую костюми я, але в нас є така людина, це мама нашої учасниці, яка вже протягом багатьох років нам допомагає. Ми з нею іноді сперечаємося, це такі творчі суперечки, ми відстоюємо кожна свою думку, але зрештою приходимо до однієї спільної думки, і потім в нас з’являються оригінальні костюми, що досить гарно виглядають зі сцени, і діти люблять в них виступати.

Я: Я помітила на концерті, що ваші вихованці надзвичайно артистичні. Ви працюєте з ними над рухами, манерою поведінки на сцені? 

А.М.: Звичайно, ми стараємося йти у ногу зі світом. Коли ми беремо участь у різних фестивалях і конкурсах, або ж коли просто відвідуємо концерти популярних артистів, різних колективів — це великий досвід, ми вдосконалюємося, шукаємо прийоми, які були б дуже цікаві для глядача, також ми дуже скрупульозно підбираємо репертуар колективу.

Ми працюємо над  хореографією, всі діти нашого колективу відвідують танцювальні заняття. На цих заняттях ми, спільно з Інною Анатоліївною приходимо до спільної думки, які танцювальні постановки ми б хотіли побачити у номері. Ще я практикую залучення учнів до ведення концерту, вони самостійно створюють програму, це робить їх відповідальнішими і самостійнішими.

Також ми працюємо над тим, щоб діти були артистичні. Ми даємо їм вправи, творчі завдання, щоб вони не соромилися виступати, а також, щоб вони розуміли те, про що співають, правильно передавали образ пісні. Ми стараємося, щоб кожен номер виглядав, як маленьке шоу, яке є приємним не тільки для вуха, а й для зору глядача.

Я вважаю, що концерти не мають проходити одноманітно. Наприклад, на Різдвяні свята,  ми спробували встановити своєрідний рекорд на наймасовіше виконання новорічної колядки. Ми співали на сцені, глядачі у залі, у багатьох глядачів стояли сльози щастя на очах, отже я вважаю, що задумка вдалася.

Я: Ви є художнім керівником, чи просто керівником?

А.М.: Я художній керівник колективу і уже багато років в нас є ще один керівник – це випускниця нашого колективу Андріана Михайлівна Шевченко. Вона була учасницею ансамблю більш ніж 15 років, ще під час навчання в школі, потім вступила в університет, після закінчення університету, вона викладала в ньому уроки вокалу. А от зараз вона прийшла в Дитячий центр, в свій рідний дім, і тут створила уже свій склад груп, у якому 4 вікові категорії діточок, які вже мають свої здобутки. Вихованці беруть з неї приклад, вона дуже імпонує дітям, вони з задоволенням йдуть до неї на заняття. Таким чином у працюємо в колективі вдвох, і в нас два акомпаніатори, які нам допомагають. Це Ольга Миколаївна Шульженко, що працює зі мною і Галина Григорівна Волосюк, яка працює зі складом груп Андріани Михайлівни.

Я: Де ви отримували музичну освіту?

А.М.: Після школи я вчилася в училищі культури, закінчила з відзнакою і потім вступила в, на той час, Київський державний університет культури ім. Олександра Євдокимовича Корнійчука. Після закінчення університету я працювала директором будинку культури в Жулянах, зараз це вже Київ. А потім, коли в мене вже створилася сім’я і чоловік отримав розподілення після університету сюди в Миколаїв, ми переїхали,  з того часу я вже більше 30 років працюю тут, в Дитячому центрі дошкільної роботи Корабельного району.

Я: Я знаю, що ви – дуже прославлений колектив і дуже багато де були. Розкажіть, будь ласка, про конкурсну діяльність.

А.М.: Конкурсна діяльність у нас дуже широка, я прискіпливий керівник, який ставиться до своєї роботи і оцінює свою роботу напевно що більш прискіпливо, ніж хтось інший. Спочатку ми брали участь у всіх конкурсах по лінії освіти, а потім, коли я уже зрозуміла, що наш колектив вже гідний, щоб виїжджати на конкурси різного рівня, ми спочатку брали участь у міжнародних та всеукраїнських конкурсах в межах України, а у 2007 році ми вперше виїхали за кордон, у Болгарію, нас запросив заводський будинок творчості. Я вважаю, це був гарний початок, а після того, наступного року, ми поїхали в Македонію вже самостійно. В 2009 році колектив з Македонії приїжджав до нас, ми запросили їх на міжнародний фестиваль ‘‘Етновир’’ у Львові і наш народний колектив ‘‘Відлуння’’ так само брав участь у цьому фестивалі, що для нас було великою честю, адже учасників з України дуже прискіпливо обирали.

Також ми  їздили на фестивалі та конкурси до Чехії,  Хорватії, кілька разів ми були на різних міжнародних фестивалях в Греції. Ми були в Польщі, Німеччині, Угорщині. Тобто географія наших поїздок вже дуже широка, завдяки таким поїздкам ми могли познайомитися з іншими країнами, з життям, з культурою цих народів, і так само показати себе, представити Україну на міжнародному рівні.

Під час поїздок ми помітили, що закордоном дуже цінується саме фольклор. Іноземцям не цікаві сучасні або англомовні пісні, вони хочуть бачити, хто ми є, яке в нас коріння, яка наша культура, який в нас фольклор. Діти завжди відчувають гордість за своє походження, коли несуть наш прапор, таблички з написом ‘‘Україна’’ та ‘‘Відлуння’’.

В нас навіть конкурс проходить на те, хто більш гідний нести прапор України, тому, що перед міжнародними фестивалями, як правило, завжди вулицями міста проходить парад, на якому проходять усі учасники фестивалю, а після параду уже починається сам концерт.

Ми переконалися, що Україну з задоволенням сприймають у Євросоюзі і взагалі в країнах Європи, особливо в слов’янських країнах. Їм цікаво, в чому ми подібні, в чому різнимось, і це якраз наша родзинка. І завдяки цьому ми розуміємо, що велика гордість називати себе українцем і бути українцем, пишатися тим, що ми несемо культуру України до інших країн, щоб про нас знали. Це малесенька часточка, що зближує народи.

Я: Які творчі цілі Ви ставите перед своїм колективом?

А.М.: Багато запрошень на конкурси приходить до нас на електронну почту  і є можливість обирати, в яких конкурсах ми б хотіли взяти участь. Зараз ми обираємо такі конкурси, в яких ми могли б показати свій рівень творчості, в яких ми могли б показати свої досягнення і через те географія цих конкурів дуже велика. Ми побували протягом останніх років на таких міжнародних конкурсах, як ‘‘Молода Галичина’’ м. Львів, ‘‘Кришталеві грона’’ м. Виноградів, Закарпаття, на міжнародному конкурсі ‘‘Золотий олімп’’ в Києві, на конкурсі ‘‘Крок до успіху’’, м Київ, міжнародний конкурс ‘‘Кришталевий жайвір’’ м. Тернопіль, також ми відгукнулись на запрошення южноукраїнського колективу взяти участь у всеукраїнському конкурсі і там ми отримали не просто призові місця (2 перших місця, 2 других місця і третє місце), але й грошові нагороди, які ми використали для участі в інших конкурсах. Це так само конкурс в містечку Кароліно-Бугаз  Одеської області і багато інших конкурсів, наприклад ми їздили в Крим, в Сімферополь, колись ми їздили на програму ‘‘Крок до зірок’’ до Києва, словом намагаємося, щоб нас знали не тільки в Миколаєві, а й і в Україні.

Я:Хочу подякувати Вам за чудове інтерв’ю та за можливість надихнутися творчим процесом!

Анна Петрик,
вихованка гуртка «Школа журналістики»
ДЦ позашкільної роботи
Корабельного району м. Миколаєва