Як ліцеїсти Києвом подорожували

Ви хоч раз чули вираз: «Приємна головна біль»? Ми її пізнали в ніч на 28 квітня, коли ліцеїсти 9-х та 10-х класів прокинулися о третій годині аби зібратися біля автобусу, щоб виїхати у найочікуванішу весняну поїздку цього року. Очі дітей сяяли, ніби вогники, коли автобус зрушив з місця і попрямував до столиці України.

Сім годин, чесно сказати, тяжко витримати у автобусі, тим більше у спеку. Проте дружня атмосфера, що відразу заволоділа екскурсантами, подолала цю перешкоду. Фільми, дотепні жарти та анекдоти, музика – допомогли залишитися у доброму гуморі. Коли водій повідомив: «Я вас вітаю, ми приїхали», наші емоції зашкалювали від радості. Зупинилися у готелі «Предслава». Нас одразу ж повели до їдальні, де ми і поласували смачним обідом. Закінчивши трапезу, екскурсанти, нарешті, зайняли свої місця у кімнатах.

Неочікувано, через 15 хвилин після заселення, Надія Володимирівна Шовкун, класний керівник 9-Б, зайшла у кімнату кожного з ліцеїстів і сказала: «Вам — 10 хвилин на збори, зустрічаємося біля входу в готель». Ми переглянулися між собою, і в передчутті чогось цікавого почали збиратися.

Так розпочалася тригодинна екскурсія по місту автобусом. Наш екскурсовод розповідала історію Києва, коментувала визначні місця, біля яких ми проїжджали, та, взагалі, показала сучасний Київ.

Всім дітям і вчителям сподобалась екскурсія по місту. Та вразили Золоті ворота! А таки талановиті були наші пращури!

Втомившись, під вечір ми зажадали повернення до готелю, щоб розслабитися від такого напруженого дня. І з цим гарним настроєм та втомленим виглядом всі пішли спати.

Вранці наступного дня прокинулися без особливого задоволення. Що може бути гіршим за підйом о сьомій ранку?! Але вибору не було. Цей день обіцяв багато приємних вражень. Музеї, парки, відпочинок, все щільно сплановано.

Нас одразу ж повезли до Музею води. Ми дочекалися своєї черги біля входу, після чого і слідувала цікава міні-подорож музеєм.

Екскурсовод докладно переказала нам історію виникнення перших водних башень, першого водного каналу в Києві та багато чого цікавого про Дніпро. Найбільше запам’яталася ігрова кімната, де ми грали у «пісочницю», будуючи свої водні канали. Велике здивування виникло, коли екскурсовод надував мильні бульбашки, що охоплювали все наше тіло. Відчуття було таким, немов ти знаходишся у фантастичному фільмі, де тебе ніби телепортують у інший вимір через цю мильну бульбашку…

Як сказали б геймери: «Наступною «точкою збереження» є Києво-Печерська лавра». Нам пощастило. Адже потрапили ми до неї у Вербну неділю. Проте там було дуже багато людей. Дві години ми ходила лаврою, багато хто стомився. Та наше виховання і повага до культурної пам’ятки не дали права залишити святиню раніше запланованого часу.

Останньою відміткою у Києві став музей, що цікавив більше хлопців, ніж дівчат. Це — музей Другої світової війни. Він запам’ятався виразними експонатами та змістовною розповіддю про той страшний для нашого народу час.

Два дні… Хтось скаже: «Що таке два дні, невеликий проміжок часу, за який мало що відбувається». Два дні в Києві разом із ліцеїстами — це щось інше. За ці два дні ми отримали значну порцію задоволення, за що і дякуємо всім організаторам поїздки.

{gallery}2013/05/20/5{/gallery}

Столиця подарувала нам багато корисних, приємних вражень та веселих емоцій.

А на під’їзді до супермаркету АТБ у рідному Миколаєві, батьки вже чекали на своїх дітей, котрі приготували для них свої сувеніри та букет історій про подорож.