Холокост – коротке слово…
Сіре, мов весняний лід,
Та за ним людської крові
Ріки тягнуться у слід…
Як це можна все назвати?
Не трагедія… Це – ЖАХ!
Я не можу більш писати –
В мене сльози на очах…
Дійсно, події, які розгорталися під час Другої світової війни щодо масового знищення єврейського населення, ми завжди повинні пам’ятати. Сьогодні говорять про Голокост як Геноцид єврейського народу. Ми не повинні забувати, що ця трагедія не оминула і нашу країну, наш край, і повинні не допустити повторення подібного пекла у майбутньому.
Нещодавно у Миколаївській ЗОШ І-ІІІ ст. №29 пройшла година пам’яті «Голокост — лихо століття». На захід запросили представників єврейської громади. А продовженням співпраці став приїзд до нашої школи молодіжного клубу єврейської культури, а саме театральної студії «НОЕК» під керівництвом режисера Олексія Павлищева.
18 лютого вони представили учням та вчителям школи виставу «Трагедия, которой позволили произойти» за мотивами поеми А. Галича «Кадиш». Сюжет цієї п’єси, безумовно, можна назвати драмою-трагедією. Лікар-педіатр, педагог Януш Корчак, засновник і керівник знаменитого «Будинку Сиріт», автор книг з педагогіки, під час Другої світової війни загинув в газовій камері разом зі своїми вихованцями з школи-інтернату у Варшаві в таборі знищення Треблінка.
Актори талановито відтворили образи своїх героїв. Вистава нікого не залишила байдужими. Жахіття газових камер, страшні тортури, не шкодували нікого: ні дорослих, ні дітей… Нацисти прирекли нещасних дітей на загибель. Коли Янушу Корчаку запропонували вибір: життя без дітей або смерть разом з дітьми, він без вагань і сумніву вибрав смерть.
На очах учнів та вчителів бриніли сльози, вони наскільки пройнялися грою акторів, що не стримували своїх емоцій. «Людське життя – найвища цінність, і ніхто не має права на нього зазіхати. В будь-яких обставинах ми повинні залишатися людьми», – лунав заклик акторів до глядачів. Вистава учням дуже сподобалася, і глядачі мали змогу особисто поспілкуватися з акторами.
Сучасна школа повинна давати не тільки міцні знання, а й виховувати моральні якості у дітей, толерантне відношення один до одного, повагу до історії, справжніх патріотів своєї Батьківщини. Збереження історичної пам’яті є гарантією неповторення подібної трагедії у майбутньому. Саме до цього прагне педагогічний колектив нашої школи.
До молодих вчителів хочеться звернутися словами головного героя вистави: «Щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддавати їм своє серце».
Педагогічний та учнівський колектив висловлює подяку акторам та режисеру вистави за незабутні враження та неперевершену гру.
Вчитель української мови і літератури
Кузнєцова О.М.
