Активісти вимагають захисту держмайна, яке погрожує знищити нібито власник "Болгарстрою" від МГЗ
Пан Поліщук відкрито погрожує знищити державне майно («Болгарстрой»).
Так, 19 лютого 2015 року на сайті «Корабелів.Інфо» вийшла стаття, в якій зазначено пояснення пана Поліщука Ю.А., а саме:
«Если суд признает, что я купил стройматериалы, я соглашусь, потому что это суд, его нельзя нарушать – и тогда я повешаю обьявление, что продаются стойматериалы, и начну сам кувалдой разбивать, и все!»
Не все так просто, шановні, і зараз ми отримали меседж про те, що дійсно на поверхню випливли порушення, та в даній ситуації певним особам не залишається нічого іншого, як розбити та розібрати на будівельні матеріали Соціально-побутовий комплекс, який фактично належить державі – знищити державне майно.
Звісно, розбити та розібрати — це є певний вихід з цієї складної ситуації, до якої потрапили, і не лише пан Поліщук, а й інші, і вони вважають, що це вирішить їхні проблеми. Однак, разом з тим, на усіх людей, які мають хоч мінімальне відношення до даного питання, покладеться відповідальність, і не тільки майнова, а й кримінальна.
По-перше, необхідно звернути увагу на те, що у пана Поліщука немає будь-якого права власності на незавершений будівництвом об’єкт нерухомого майна Соціально-побутовий комплекс. І наявність договору купівлі-продажу майна від 27.07.2007 року, на який посилається Поліщук Ю.А., не надає йому навіть самого мінімального права володіти чи користуватися Соціально-побутовим комплексом, тим паче знищувати його.
Усі мешканці Лиманівської громади добре освідомленні про те, що будівництво цього об’єкту велось у 1992 — 1995 роках Миколаївським глиноземним заводом.
В ті роки завод був державним підприємством, та відповідно держава за рахунок державного підприємства покращувала (відбудовувала) інфраструктуру громади.
Глиноземний завод збудував значну кількість соціальних об’єктів, які у відповідності до законодавства нашої країни після приватизації заводу були передані на баланс громад. І у відповідності до норм Закону України «Про приватизацію державного майна» усі соціальні об’єкти в обов’язковому порядку мають бути передані у власність держави.
Соціально-побутовий комплекс не лише у своїй назві містить ознаки соціального призначення будівель, а й це випливає з функціонального призначення: дитячий садочок, пошта, аптека, комплекс громадського харчування тощо. Усі ці будівлі мають соціальне призначення. Для приклада візьмемо дитячі садочки «Золотий півник», «Рябінушка», «Журавушка» — ці садочки передані заводом до громади м. Миколаєва. Тоді виникає питання: у чому різниця між садочками в м. Миколаєві та в с. Лимани? Різниці немає.
Незважаючи на це, деякі особи на чолі з місцевим керівництвом, в тому числі з головою сільської ради дуже наполегливо пояснюють усім, що це приватна власність, що пан Поліщук купив у МГЗ не об’єкт нерухомого майна, а саме будівельні матеріали. Зазвичай люди, яким постійно вказують на одне й те саме багато разів, в решті-решт починають вірити в це. Але ж неможливо поясненнями сільського голови та усіх, хто знаходиться «поруч» з паном Поліщуком, змінити законодавство України, неможливо переконати фахівців, які знають, у чому справа.
Листом Державного фонду майна України за № 10-21-17778 від 19.12.2014р. поставлено крапки над «і» та чітко зазначено, що на початок приватизації Миколаївського глиноземного заводу даний об’єкт обліковувався на балансі заводу як незавершене будівництво. І з цієї миті усі питання з приводу того, чи це майно — «будівельні матеріали», чи це незавершений будівництвом об’єкт нерухомого майна, — вже не існують.
Також ми маємо підтвердження, що за своєю назвою (як зазначено в листі Держфондмайна) соціально-побутовий комплекс – будівлі соціального призначення,
крім цього, збудовані за рахунок державних коштів.
Органи влади та правоохоронні органи у негайному порядку зобов’язані вчинити дії щодо захисту державного майна, оскільки відкрито отримали інформацію про можливу погрозу знищення об’єкту.
Представник МОГО «Закон і Справедливість»
Н.Д. Надіч
