Про "Долг Украине" Маяковського нагадав Краєзнавчий Центр "Край"
Нагадаємо: при бібліотеці-філії № 18 для дорослих у Корабельному районі працює Краєзнавчий Інформаційний Центр (КІЦ) «Край» (керівник — Ясько Ольга Іванівна).
Краєзнавці надіслали до редакції Korabelov.info цікавий матеріал із своїх архівів:
«Вірш Володимира Маяковського «Борг Україні» вперше побачив світ у газеті «Известия ЦИК» за 31 жовтня 1926 року. Що то був за час? Культурно-мистецьке українське відродження перебувало в зеніті. Набирала обертів літературна дискусія. Літературні вечори й диспути збирали силу-силенну народу.
Маяковський знав про це не за чутками. Чи не найчастіше бував у Харкові – не лише державній, а й літературній, на той час, столиці України. Лише 1927-го приїздив сюди чотири рази. Мабуть , не випадково, що саме харківському письменницькому клубові він подарував (і привіз особисто) власний, домашній більярд. Саме на ньому і потерпів фатальне фіаско від Майка Йогансена, і за умовами гри, що жартуючи запропонував було сам Маяковський, змушений був пролізти під більярдним столом…
Безперечно, бунтівного Маяковського багато що ріднило з українськими колегами по перу, які усвідомлювали і втілювали в своїх творах гіркі суперечності тих часів.
Отже, «Долг Украине» («Борг Україні») — вірш, який для більшості стане відкриттям. А чи дозволить сьогоднішній рівень культури, освіченості, толерантності нашого багатонаціонального народу усвідомити актуальність цього вірша ще 87 років тому, не говорячи вже про теперешній час?
Пігулка анальгіну від Маяковського.
ДОЛГ УКРАИНЕ
Знаете ли вы
украинскую ночь?
Нет,
вы не знаете украинской ночи!
Здесь
небо
от дыма
становится черно,
и герб
звездой пятиконечной вточен.
Где горилкой,
удалью
и кровью
Запорожская
бурлила Сечь,
проводов уздой
смирив Днепровье,
Днепр
заставят
на турбины течь.
И Днипро
по проволокам –усам
электричеством
течёт по корпусам.
Небось, рафинада
и Гоголю надо!
Мы знаем,
Курит ли,
пьёт ли Чаплин;
мы знаем
Италии безрукие руины;
мы знаем, как Дугласа
галстук краплен…
А что мы знаем
о лице Украины ?
Знаний груз
у русского
тощ –
тем, кто рядом,
почёта мало.
Знают вот
украинский борщ,
знают вот
украинское сало.
И с культуры
поснимали пенку:
кроме
двух
прославленных Тарасов –
Бульбы
и известного Шевченка,-
ничего не выжмешь,
сколько не старайся.
А если прижмут –
зардеется розой
И выдвинет
аргумент новый:
возьмёт и расскажет
пару курьёзов –
анекдотов
украинской мовы.
Говорю, себе:
товарищ москаль,
на Украину
шуток не скаль.
Разучите
эту мову
на знамёнах –
лексиконах алых, —
эта мова
величава и проста:
«Чуешь, сурмы загралы,
Час расплаты настав…»
Разве может быть
затрёпанней
да тише
слова
поистасканного
«Слышишь»?!
Я
немало слов придумал вам,
взвешивая их,
одно хочу лишь,-
чтобы стали
всех
моих
стихов слова
полновесными,
как слово «чуешь».
Трудно
людей
в одно истолочь,
собой
кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет,
мы не знаем украинской ночи».
«УКРАЇНА» №1-2. 1995рік
Ілюстрований часопис
Громадсько-політичний,
літературно-художній журнал.
Заснований у травні 1941 року.
(із архівів Краєзнавчо-информаційного центру «КРАЙ»
при бібліотеці- філії №18 Централізованої бібліотечної системи для дорослих)
