8 листопада, день великомученика Дмитрія, має свої прикмети
Сьогоднішнє свято встановлено на честь Дмитра Солунського, який за християнську віру 306 року був пронизаний списами імператорських воїнів Риму.
Вшанування великомученика Дмитрія повелося з часів Київської Русі і пов’язується з військовим ділом, подвижництвом, патріотизмом. На образах, найчастіше, можна побачити святого Дмитра зі списом в руках.
У день святого великомученика Дмитрія люди поминають померлих родичів у церкві та вдома. Існує вірування, що вночі можна побачити на кладовищі тіні померлих родичів і друзів.
«Щоб достойно поминати, зазвичай замовляють службу в церкві або й просто свічки ставлять, а також улаштовують святковий обід удома. Обід цей не такий, як інші, він має подаватися ввечері. Існує повір’я, що душі померлих прийдуть уночі, щоб і собі попоїсти, тому слід від кожної страви відкласти по ложці й поставити окремо, бажано під образами або на іншому «урочистому» місті. Поруч треба поставити воду й новий рушник – раптом якась душа схоче напитися або помитися», — кажуть старі люди.
За народними уявленнями, святий Дмитро приносить зиму, а також завершує весільний сезон. Якщо якась дівчина залишалися не засватана, то за старих часів вона вже мала чекати аж на наступний весільний сезон.
По цьому дню колись, у давнину, люди заздалегідь знали, яка їх чекає погода:
Відлига на Дмитра — зима буде з мокрим теплом, а весна — рання.
День на Дмитрія без снігу — зими ще не буде.
Дмитро на снігу — весна буде пізньою.
Зима, навіть рання, до Дмитра не вступає в силу.
Земля на Дмитра замерзла і дме холодний вітер — снігу не буде до свят.
Сніг і мороз на Дмитра — весна буде пізня й холодна.
Ну що ж, поздоровляємо всіх, хто носить це ім’я, і тих, хто має його у своєму родинному дереві.
Не забувайте своїх рідних. Пам’ятайте: рід міцний корінням, якщо він знає свою історію аж до сьомого коліна.