Неформатна затія шкільного колективу з Корабельного: виїзна педрада як крок до руйнації шаблонів та кліше (відео)

Майбутній навчальний рік у школах, його успішність та продуктивність залежатимуть не тільки від якості навчальної програми (яка є одним з чи не найважливіших факторів) та старань самих учнів, а й від ефективності роботи педагогічного колективу. Усім давно відома формула «50/50» не втрачає своєї актуальності і сьогодні: у навчанні результат однаково залежить як від наставника, так і від його учня. Якщо хтось з них працюватиме не на повну силу, стовідсоткового результату не буде ніколи. Саме тому вчительський склад мусить зробити усе можливе і зі своєї сторони: владнати атмосферу у колективі, бути експертами у вихованні дітей, знати усі потаємні місцини психології учня, розробити правильну програму подачі тої чи іншої науки.

Невід’ємною частиною у такій підготовці до навчального року є  зібрання педагогічної ради. Цього року МЗОШ №1 ім. Олега Ольжича провела доволі неформальну педраду, як  її назвали самі вчителі закладу — «виїзну».  У чому неформальність? Колектив збирався не у чотирьох стінах, як це відбувається зазвичай, а на свіжому повітрі, виїхавши на Руську косу та провівши зібрання просто неба. Усе дійство проходило під назвою «Синьо-жовтий стяг на березі  Південного Бугу» та за словами працівників «було спрямоване на відходження від застарілих засідань, де кожен виступає по-черзі, усе відбувається типово і часом навіть нецікаво».

Прибувши разом з викладачами на місце проведення, відразу можна було відчути теплу та доволі жваву атмосферу – усі дружньо готувались до початку дійства, перевіряючи  та повторюючи програму дня. Спочатку веселий та, що нетипово для таких зібрань, кмітливий настрій переважав серед усього, що оточувало у той момент. Проте, незважаючи на усю, в гарному сенсі, метушню, деякі обличчя виглядали доволі втомлено і не так бадьоро, причиною чому могло бути будь-що, від особистих питань кожного до простого небажання «з головою» поринати у таку неформатну затію.

Варто зазначити, що на початку програми хвилиною мовчання усі присутні згадали тих, хто боровся за Незалежність України, а також поклали квіти до пам’ятника сотням загиблих воїнів, який знаходиться на Руській косі, де влітку 1709 року відбулись останні сутички між загонами військ російського царя Петра I із залишками армії короля Швеції Карла XII та козаками гетьмана України І.Мазепи.

Виїзна педрада, як і звичайна, у своїй програмі  містила такі обов’язкові  пункти, як: звітність кафедр, знайомство з новими викладачами, обговорення досягнень та поразок, стратегії майбутнього розвитку та інше. Проте цього разу викладацький склад вирішив подекуди видозмінити формат роботи та додати до «сухої» звітності чогось нового: командних  ігор, інсценізацій, тренінгів та рухливих вправ.

[embedyt]https://www.youtube.com/watch?v=-v1_IAVM7ZI[/embedyt]

 

Щодо програми дня, то вона була насичена командною роботою. Праця в групах та творчі варіації звітності  кафедр, звісно, робили зібрання далеко не схожим на нудну роботу в кабінеті. Члени усіх кафедр розповіли про свої досягнення, роботу протягом року, проблеми, їх подолання та плани, які вони хочуть втілити у майбутньому.  Найважливішим та найприємнішим можна було помітити те, що більшість відчувала себе тепло та комфортно. Така робота зближує колектив та подекуди  дає можливість відчути себе  дітьми, тобто втілитись у ролі своїх вихованців. Така атмосфера, своєрідне поєднання роботи з відпочинком, а колег —  з друзями, надає нових сил для того, аби розпочати новий навчальний рік успішно та згуртовано.

*частини зі звітності на плакатах кафедри початкових класів

*звіти кафедр

Так як ця педрада заявила про себе, як про ту, що вийде за звичайні шаблони та кліше, хотілось бачити більше обговорень з питань впровадження певних інновацій у виховання учнів. Таким чином, гостями, а за словами директора школи, Миколи Георгійовича Матіюка, побратимами програми мали стати професор Михайло Іванович Найдьонов та вчений секретар Любов Володимирівна Григоровська з Інституту соціальної та політичної психології НАПН України.  Були заплановані лекції та тренінги щодо «впровадження інноваційного патріота» та інших нових прогресивних ідей з питань виховання та роботи з учнями. Проте не все пішло за планом: на жаль, гості з невідомих причин залишили майданчик педради, мовляв, вони зацікавлені у співпраці, та пообіцяли продовжити роботу наступного разу.

Останній факт виявився прикрою несподіванкою для запланованої «руйнації шаблонів та кліше», адже, незважаючи на неформатність зборів, чимала частина тренінгів виявились доволі застарілими, хоч вони і не втратили своєї ефективності. Також варто зазначити, що деякі з завдань просто відволікали працівників від важливості обговорюваних тем, адже, коли одні розповідали про найважливіші проблеми виховання дітей та варіанти їх рішення, інші готувались до свого виступу. Проте такі ситуації можуть траплятись і в звичайній обстановці простого засідання.

Робота в колах виявилась, певно, найефективнішою: викладачі спілкувались про «болючі» і «гострі» теми колективу та школи загалом. Це було схоже на старий добрий тренінг «камінець у чобітку», щоправда тут замість камінця були шишки. Свіже повітря, прохолодна погода пішли на користь такій тихій та водночас схвильованій розмові. Це наче створювало певний баланс між гостротою питання та м’якістю природи.

 
*природа Руської коси

*підготовка до одного з тренінгів

*творчий процес

 

Одними з найтонших тем для обговорення, як вже було вказано вище, стали: проблема виховання дітей, причини цих проблем та варіації відповідних рішень. Тут говорили і про стосунки у сім’ї, і про батьківський приклад, і про бажання дитини звернути на себе увагу та методи скерування цих бажань, про залучення до активного виду життя (зокрема, спорту), про вчителів «непатріотів», про вплив ЗМІ та інтернету, про ознайомленість із ситуацією сьогодення, про рівень звернення до витоків українських джерел, про погане знання історії та навіть про «гібридну війну».  На жаль, рішення  проблем та питань такого масштабу звучали доволі коротко, тезово та подекуди узагальнено. Почавши говорити про такі високі матерії, обмеженість у часі давалась взнаки. Саме тут не вистачало думки знавців та експертів своєї справи, які б змогли дати певні поради, показати новий погляд та обговорити рішення подібних проблем з точки зору психології людини.

Проблема виховання справжнього громадянина та патріота своєї країни допоки майже усюди залишається крихкою та невизначеною, адже так складно витримати правильну лінію, так би мовити, стратегію та подачу, аби не перетворити усе на «шароварщину» та «несвідоме наслідування», а навпаки дати дитині зробити власний вибір  життєвої позиції завдяки наданим їй глибоким знанням (і тут йдеться не тільки про базові шкільні предмети). Саме тоді ця позиція «свідомого громадянина» буде міцною, стійкою, витриманою та виправданою. Запобігти нав’язуванню, сприяти створенню якісних та професійних умов виховання та впровадження адекватної українізації, навіть краще сказати «свідомізації» — це інновації, які давно вже мусили б стати звичними, та і взагалі не мали б носити звання «інновацій». Саме тому відповідь на те, чому співпраця педагогів, психологів, соціологів (і не тільки) настільки важлива у цих питаннях, є очевидною.

Попри повільний рух у змінах нашої системи освіти, МЗОШ №1 ім. Олега Ольжича все ж намагається робити впевнені кроки до нового. Звісно, зі своїми плюсами і своїми мінусами, зі своїми складнощами і їх подоланням, та головне – що з великим прагненням змінити на краще.

Автор: Катерина Козачинська

Нагадаємо, ми писали: «Ми — школа демократична». Напередодні навчального року в Миколаївській ЗОШ №29 пройшла аналітико-плануюча педрада